Українська література

Тема. «Не вмирає душа наша, не вмирає вол»

           (Т. Шевченко «Кавказ»)

Мета. У процесі розкриття теми з’ясувати                                  суспільно –              політичну позицію

          Т. Шевченка, пояснити мету звернення до                  образу Прометея;    розвивати образне                       мислення, вміння     сприймати художній                   твір в історичному      контексті;                                     виховувати повагу до інших націй, до                        борців за свободу свого    народу.

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку.

ІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Вступне слово вчителя.

СВІТИВСЯ ВОГНЯМИ ПОМІЩИЦЬКИЙ БУДИНОК, НАГРАВАВ ОРКЕСТР ПІД ЧАС ІМЕННОГО БАЛУ КНЯГИНІ волховської, який вона давала щороку у своєму маєтку в селі Мойсівка на Полтавщині. Бал був у розпалі, коли до будинку під’їхав Шевченко як один із запрошених. До Мойсівки Тарас Григорович прибув з Євгеном Гребінкою.

«Проходячи через головний під’їзд, - згадував О. Афанасьєв – Чужбинський, - я почув голоси: «Гребінка! Гребінка!»! – і зупинився. Євген Павлович під’їздив до Ґанку в супроводі незнайомця. Вони вийшли. Супутник його був середній на зріст, кремезний, на перший погляд обличчя його здавалося звичайним, але очі світилися таким розумним і променистим світлом. Що мимоволі я звернув на нього увагу. Гребінка одразу ж привітався зі мною, взяв за плечі і, штовхнувши до свого супутника, познайомив нас. Це був Т. Г. Шевченко»

Серед гостей був і молодий граф Яків де Бальмен, талановитий художник з яким також познайомили новоприбулих.

Колишній кріпак і граф мали багато спільного: обидва живописці, обидва віддані патріоти. А ще їх зближувала щира людяність і висока мораль. Вони могли годинами розмовляти про мистецтво, поезію, суспільні настрої. Це коротке знайомство переросло у добру дружбу. Шевченко гостював у садибі Бальменів у селі Линовищі. Граф навіть намалював 39 ілюстрацій до рукописного альбому “Wirszi T. Szevczenka”.

Улітку 1844 р. Бальмен як генеральський ад’ютант відбув на Кавказ, де наступного року загинув у сутичці з горцями.

Шевченко тяжко переживав утрату товариша у несправедливій загарбницькій війні. З болю і гніву народився вірш «Кавказ», який згодом І. Франко назве  огнистою інвективою проти «темного царства», «найкращим свідоцтвом могутнього всеобіймаючого, щиролюдського почуття нашого поета», палкого прихильника «всякої боротьби за волю.

2.ПОВІДОМЛЕННЯ УЧНЯ про історичну основу твору.

У першій половині 19 століття імперський розподіл світу був фактично узаконений. Усі сильні тогочасні держави «неситим оком» зазирали «за край світа… Чи нема країни, щоб загарбать…». Загарбували, хто як хотів і що міг. Домовляючись одна з одною про «сфери впливу», відштовхували суперниць від ласих шматків. Аби приберегти їх собі.

Російський царат постійно провадив жорстоку колонізаторську політику. Одним із виявів її була загарбницька війна 1840 – 1845 рр. імперії проти народів Кавказу. Які мужньо чинили опір самодержавству. Особливо загострилася ця боротьба в Північному Дагестані й Чечні, де її очолив сміливий ватажок Шаміль. Проте сили були нарівні, і протистояння закінчилося приєднанням Кавказу до Росії.

У цій війні , в Даргинському поході 14 липня 1845 р. загинув шевченків друг, художник де Бальмен. Його смерть глибоко вразила поета. Український патріот, граф поклав життя у несправедливій війні зажерливої імперії проти вільного народу. Кобзареве серце запалало гнівом, і виник задум розвінчати самодержавницьку політику, звеличити мужніх борців.

Восени 1845 р. з Кавказу повертається український фольклорист О. Афанасьєв – Чужбинський, і Шевченко йде до нього, щоб довідатися про життя і побут горців. Аби художня правда не розійшлася з правдою життєвою. Нарешті з – під поетового пера виходить «Кавказ», у якому стверджується право всіх поневолених народів на незалежність.

3. ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ.

 Іронія –іносказання, яке виражає насмішку або лукавство; висміювання, яке містить у собі оцінку того, що висміюється.

Сатира –вид комічного, нещадне висміювання людських вад; виражає різко негативне ставлення автора до зображуваного.

Сарказм –зла, в’їдлива насмішка, вищий ступінь іронії.

4. АНАЛІЗ ВІРША «КАВКАЗ» ЗА ОПРНИМИ СМИСЛОВИМИ БЛОКАМИ:

   І блок. «Прометей і орел»:

ü Панорама гір

ü Похмурий настрій

ü Прометей (народ) не скорений у своєму прагненні до волі

ü Орел (царський уряд) «довбе ребра»

ü «душа наша» - ідентифікація Бога і церкви

ІІ блок . «Молитва»:

ü Монолог – звернення до Бога

ü Правда – найвища справедливість

ü Докір Богові, породжений відчаєм

ü «криваві ріки» - повернення до основної теми твору: кавказька війна.

ІІІ блок. «Полювання на волю»:

ü Поява лейтмотиву

ü Їдка іронія, сатира, сарказм

ü Невинні сльози

ü Прославляння «подвигів» царських військ

ü Справжня слава горцям

І\/ блок. «Кавказька тема»

ü Перший голос – позиція Росії

ü Облудливість царських обіцянок кавказцям

ü Брехливість «християнських» намірів

ü «од молдованина до фіна… все мовчить, бо благоденствує»

ü Звернення сина божого – Христа

ü В «полі і морі» - Україна, на черзі – «сині гори»

\/ блок. «Яків  де Бальмен»

ü Елегія щемкого прощання з товаришем

ü «не за Україну, а за її ката»

ü Вітер з України.

МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР.. під час аналізу першого блоку має прозвучати учнівське повідомлення про міфологічного Прометея. І, як доповнення, - слово вчителя про те, хто з митців звертався до цього образу як захисника народу.

Характеризуючи другий блок. Слід докладніше спинитися на поетовому ставленні до Бога, бо його вислови: «..а до того. Я не знаю бога», «нема Господа на небі», «прокляну святого бога» з’явилися як докір всевишньому за кричущу несправедливість і ніяк не є виявом поетового атеїзму.

У третьому смисловому блоці потрібно розкрити високу майстерність Шевченкового сатиричного слова, учні мають збагнути гіркий біль і гнівний сарказм, вкладені у прославлення царя.

У четвертому блоці доцільно проаналізувати вияви комічного у вірші.

Сарказм:

ü Градація обурення і гніву до винуватців не тільки трагедії народу, а й трагедії військових

ü Монолог колонізатора, який багато чого може «навчити»

ü Оксиморон «На всіх язиках все мовчить. Бо благоденствує»

Сатира:

Викриття царських прислужників, їхньої антинародної суті й лицемірства: «Ви любите на братові шкуру, а не душу»

Іронія:

ü Слово «благоденствує» - гірка іронія на офіційну царську лексику

ü Бажання гнобителів кинути кавказьким народам їхній же чурек

ü Глузування з офіційних царських  актів: «Ми не гішпани; крий нас Боже, щоб крадене перекупать»

Питання:

1.  Загарбницька політика царизму, витворений офіційною пропагандою міф про «щире» бажання просвітити «дикі» кавказькі племена.

2.  Іронічне звучання обіцянок офіційного царського речника

3.  Умовляння волелюбних горців підкоритися

4.  Сутність «національної політики» російського самодержавства

5.  Лицемірство офіційної церкви.

6.  Звернення до Сина Божого, спрямоване проти православної церкви як опори російського самодержавства.

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Яку неволю мав на увазі Шевченко, написавши «І мене з неволі в степу виглядай»

Можливо. Для нього «неволя» - це життя в невільній Україні. А може, він передчував близькість арешту. Після «Кавказу», цієї могутньої інвективи проти ненависної Російської імперії. Поет знав, що царат не забариться з помстою. Але все це – лише здогади.

2. Що символізує у творі образ Прометея? З чим асоціюється орел?

3.. Проти кого спрямована сатира поезії7

4. Сформулюйте і прокоментуйте ідею «Кавказу»

І\/. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання.

Домашнє завдання.

Вивчити напамять уривок з поезії «Кавказ». Скласти план повідомлення «Кавказ» - гнівна сатира на самодержавно – кріпосницький лад».

Тема. «Сини мої, Гайдамаки!... Нерозумні                       діти…» ( Гуманістичний зміст Шевченкової                   поеми «Гайдамаки»)

Мета. Сприяти усвідомленню учнями                               Коліївщини, як етапу багатовікової боротьби            українського народу за свою волю й                                  незалежність, трагічно – повчальної історії               гайдамацького повстання; активізувати                      самостійне осмислення твору; виховувати                 національну свідомість і самоповагу.

Тип уроку: розгорнута бесіда.

Обладнання: твори Т. Шевченка, критична                           література, таблиця, аудіо записи пісень на                слова поета.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний етап.

ІІ. Актуалізація набутих знань.

УЧИТЕЛЬ. «Україна…. Водному вже тільки цьому слові і для нашого вуха, і навіть для вуха чужинців бринить ціла музика смутку і жалю. Україна – країна смутку і краси, країна , де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за волю, в результаті якої – велетенське кладовище: високі в степу могили та прекрасна на весь світ, невідомо коли і ким складена пісня… Тяжкий сон, подвійна неволя і темна ніч, як ворон». Невипадково ці слова звучать в повісті Степана Васильченка «У бур’янах», яка розповідає про дитинство Шевченка. І невипадково Тарас Григорович часто торкається славних і трагічних сторінок української минувшини, адже оповіді, легенди, пісні й перекази про давнину нашого народу оточували його змалку. Тому закономірне звернення Кобзаря до теми  гайдамаччини. Що ж таке Коліївщина – «велетенське кладовище чи визвольна боротьба проти національного гноблення? Це одне з ключових питань, яке ми розглядатимемо на сьогоднішньому уроці. Крім того розглянемо ідейний зміст, композицію, ознайомимося з персонажами твору, почуємо думки Шевченкових сучасників про твір і спробуємо осмислити події минулого, поглянувши на них очима людини 21 століття.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

ü Чого ж Шевченко звертається до теми Коліївщини? Що спонукало його написати поему і які завдання ставив перед собою автор? Цю проблему вивчали «ДОСЛІДНИКИ».

УЧЕНЬ. Задум створити велику поему про гайдамаччину виник у Шевченка ще в 1838 – 1839 роках. Ідея не давала йому спокою, відривала навіть від улюбленої справи – малювання. Поет зізнався в «Щоденнику», що споглядаючи шедеври Карла Брюллова, він «замислився і плекав у своєму серці свого сліпця кобзаря і своїх кровожерних гайдамаків».

ü Що стало поштовхом до створення поеми?

УЧЕНЬ. Передовсім, безперечно, дитячі спогади. Саме його рідна Звенигородщина була осереддям Коліївщини. У загонах Залізняка й Ґонти воювало чимало селян із Кирилівки. Отож Тарас захоплено слухав спогади колишніх гайдамаків. Особливо вражали хлопця розповіді діда Івана – очевидця. А може, й учасника тих подій. Ще малим ходив Тарас із сестрою Катериною до Мотронинського монастиря, де повстанці святили ножі. На цвинтарі, що був поруч, він читав написи на гайдамацьких могилах. А ще закарбувалася у вразливому дитячому серці сила –силенна  народних легенд, переказів, пісень – «Ой поїжджає по Україні  козаченько Швачка» - стала Шевченковою улюбленою. Отже, змалку цей нащадок гайдамаків відчував благоговіння селян перед їхньою пам’яттю. Про це свідчать слова з «Епілогу» до твору

(учень зачитує «Епілог» від початку до слів «..тепер розказав»)

УЧЕНЬ. Ще одним поштовхом до написання поеми було ознайомлення юного Шевченка у Петербурзі з творами багатьох польських і російських авторів, де гайдамаків показано. Як озвірілих  розбійників і розбишак. Надто прикро вразила його повість М. Чайковського «Вернигора», в якій Іван Ґонта змальований зрадником, безжальним убивцею рідних синів. Отож поет береться за перо, щоб спростувати наклепи й повернути гайдамакам славу героїв.

УЧЕНЬ. Можна також припустити, що одним із чинників. Які сприяли написанню поеми, було становлення молодого Шевченка як громадянина і глибоке осмислення ним своєї національної належності. Тому і хвилюють поета одвічні питання: що є гріх?  Що породжує зло і як з ним боротись? А висвітлення трагічної і повчальної  гайдамацького повстання допомогло йому якоюсь мірою відповісти на них.

ü Назвіть і проаналізуйте провідні ідеї твору (доповідають «науковці»).

УЧЕНЬ. У поемі переплітаються дві основні ідеї. Перша – «заперечення принципу зло помсти». Шевченко вважав. Що коли відповідаєш на зло злом, то лише примножує його. Щоб яскравіше показати безглуздість цього принципу, автор уводить епізод убивства Ґонтою своїх дітей – до речі, вигаданий, історично не підтверджений.

За трагедією, що сталася, поет осуджує і поляків, і українців. Поляків за те, що «буєм брата! Спалим хату!» - «сказали і сталось», а українців – за сліпу помсту: «Замучені руки розв’язались – і кров за кров, і муки за муки!» Ця взаємна ненависть згубила і тих, призвела до перемого над обома спільного ворога – Російської імперії. І в «Епілозі» Шевченко гірко підсумовує: «Посіяли гайдамаки в Україні жито, та не вони його жали», тобто наслідками цієї боротьби скористалися інші.

Кобзар був переконаний, що «єдиний вихід із ситуації – це відповісти Любов’ю на ненависть, прощенням на лють»

УЧЕНЬ. Друга провідна ідея поеми – звеличення подвигу предків, які повстали й загинули за Україну, довівши, що вони гідні сини Батьківщини, а не раби. І хоч гайдамаки відповіли жорстокістю на жорстокість, Шевченко зовсім не заперечує їхнього подвигу, а закликає сучасників продовжити справу прадідів.

ü Визначте жанр «Гайдамаків», проаналізуйте композицію (доповідають «ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІ»)

УЧЕНЬ. За жанром «Гайдамаки» - героїко – історична романтична ліро – епічна поема – епопея. Особливість твору полягає в тому, що тут епос (оповідь про повстання) поєднується з лірикою (ліричними відступами, пісенними фрагментами , а також з елементами драми, бо в поему введено багато діалогів. Також віршована мова чергується з прозовою, як –от у розділі «Свято в Чигирині».

УЧЕНЬ. Поема складна за будовою, а деякі її частини мало пов’язані між собою у творі два прологи, десять розділів, епілог, «Передмова», звернення до передплатників книжки («Панове субскрибенти!») і «Приписи» (авторові помітки).

Ми простежили дві основні сюжетні лінії поеми, які тісно переплітаються. Перша – історична, висвітлює перебіг повстання, друга – кохання Яреми й Оксани.

Ці дві лінії відображено у таблиці.

Ø Яку роль у поемі відіграють вступи й епілог?

Ø Які епізоди надають дії напруги?

Ø Чому, на вашу думку, любовна лінія залишається на другому плані?

Ø Які картини передають головне ідейно – художнє навантаження поеми?

Ø Назвіть ліричні відступи, що вам запам’яталися. Яка їхня роль у поемі?

Ø Знайдіть композиційні форми зв’язку в тексті ( наприклад: у кінці розділу «Лебедин» читаємо::6 « А тепер на Умань треба подивитись» - наступний розділ «Ґонта в Умані»

УЧЕНЬ. Композиція «Гайдамаків» характеризується значною кількістю ліричних відступів і вставних пісень, а також відсутність розв’язки. Припускають, що Шевченко залишив поему без логічного завершення, щоб уникнути цензурних заборон..

Ø Проаналізуйте систему образів «Гайдамаки»

УЧЕНЬ. У поемі два центральні збірні образи – гайдамаків і ляхів, що протистоять одні одним.

Поляки фігурують у творі ніби на другому плані: докладно їх показано лише в розділах «Конфедерати" й «Титар». Але їхні вчинки такі промовисті, що авторова оцінка не викликає сумнівів.

Головний герой поеми – повсталий український народ, гайдамаки. Шевченко пише, що Коліївщина мала між класовий характер: «убогий, багатий поєдналися». Месники зображені як цілісна могутня сила. Час від часу автор виокремлює з цієї громади один якийсь образ: то Яреми, то Залізняка, то запорожця, то кобзаря.

Учень. Найбільше уваги поет приділяє образові Яреми Гала йди. У «Передмові» зазначено, що «Галайда наполовину видуманий». Можна припустити, що цей персонаж мав прототипу. Імовірно, не був Семен Неживий, як наймитував у Гончара. Під час Коліївщини він очолив загін, що діяв у Кирилівці й довколишніх селах. Отже, перекази про цього героя Шевченко міг знати з дитинства.

План аналізу образу Яреми Галайди

1.  Ярема – попихач  у шинкаря.

2.  «Не знав, сіромаха, що виросли крила».

3.  Кохання до Оксани. Чистота й глибина його почуттів.

4.  Яремині мрії, прагнення домогтися гідного життя.

5.  Ярема – месник і герой.

6.  Шанований побратимами повстанець.

Образ Яреми показано у розвитку. На початку поеми це затурканий наймит. Згодом у вирі повстання він стає мужнім месником. Це романтичний герой, наділений гіперболізованими рисами.

УЧЕНЬ. Образ Ґонти вирізняється в поемі в поемі великим трагізмом. Це лицар, герой, що виявляє відданість «святій правді-волі» України.

Польські літератори й історики зображували Ґонту зрадником, кривавим злодієм, убивцею власних дітей. За переказами ж, він був людиною гуманною. Під час повстання робив  усе, щоб не було зайвого кровопролиття. У захопленій Умані сам рятував польських жінок і дітей. А поготів не вбивав своїх синів за католицтво – бо мав чотирьох доньок й одного сина, що, як і дружина, були православними.

Можливо, ці факти Шевченко й знав, але свідомо пішов за польською версією, щоб показати трагедію людини в умовах імперії, коли доводиться обирати між службою, особистим життям і вірністю пригнобленій Батьківщині. Аби розкрити всю складність такого вибору, поет вдається  до перебільшення6 реальний Ґонта офірує заради України життям і своїм привілейованим становищем, а герой «Гайдамаків жертвує ще дорожчим – власними дітьми. Це спокута провини перед своїм народом, адже, служачи у загарбника, одружившись із полькою, Ґонта зрадив Україну.

Сцени вбивства й поховання Ґонтою своїх дітей кульмінаційні в поемі, вони дуже напружені емоційно і сповнені трагізму. Майстерно передає поет психічний стан ватажка ( Виразне читання уривків від «Аж ось ведуть гайдамаки…» до «Умань запалала», від «А хто такий у чорній киреї» до «…та й сховався»).Ґонта двічі, спочатку громаді, а потім синам пояснює, чого мусить так чинити: «Бо не я вбиваю, а присяга».

Його страждання такі великі, що, здається, небо над ним має розколотися або земля під ногами розступиться. Відтепер його чекає доля Каїна, якому немає місця між людьми, його скрізь переслідуватиме усвідомлення свого жахливого гріха. Та Ґонта й не чекає прощення, навпаки, просить душі вбитих синів:

Та благайте, просіть Бога,

Нехай на сім світі

 Мене за вас покарає.

УЧЕНЬ. Не менш важливий у поемі образ Максима залізняка. Саме він , запорозький козак, уродженець Чигиринщини очолив повсталий народ і повів його на боротьбу за звільнення України від польського панування.

План аналізу образу Залізняка

1.  Залізняк очима запорожців і гайдамаків («Свято в Чигирині»)

2.  Повстанський ватажок у пісні бандуриста.

3.  Залізняк під час битви.

4.   Відданість справі визволення свого народу.

5.  Мужність, широчінь натури, шана серед повстанців.

УЧЕНЬ. Усі персонажі об’єднує образ автора – ключовий у поемі. Решта образів поділені на два антагоністичні табори. Ґонта, Залізняк, Ярема й гайдамаки – месники, борці за національне визволення – непримиренно протистоять таборові загарбників, гнобителів – поляків.

УЧИТЕЛЬ. Отож Шевченкова поема пішла в люди, на Україну, виконувати високе призначення – будити національну свідомість гнобленого народу. Як саме зустріло цей твір суспільство, досліджували «КРИТИКИ», їм слово.

УЧЕНЬ. Коли нам запропонували це завдання, ми були впевнені, що знайдемо багато схвальних відгуків про поему. Та помилилися. Бо не взяли до уваги соціально – політичний стан України часів Кобзаря. Адже кожен більш – менш помітний твір нашої літератури аналізували й оцінювали передовсім на сторінках російської критики імперських видань.  Автор и більшості рецензій визнавали неабиякий талант Шевченка. Але при цьому нарікали, що він пише свої твори українською мовою, якою нібито неможливо творити високу. Шляхетну літературу. Незважаючи на це, «Гайдамаки» мали й схвальні відгуки. Ось один із них (зачитує з книжки «Вічний як народ»). є такі оцінки, з яким наша група не погодилась і, гадаємо, що навряд чи погодяться всі присутні. Зокрема це висновки П. Куліша, висловлені в листі  до Шевченка. Він пише, що в поемі «нема боротьби сил; ляхи всюди боягузи, ніякого опору, всюди гинуть. Від цього читач не співчуває переможцям», бо це «перемога м’ясників, а драма Ваша – кривава різанина, від якої мимоволі відвертаєшся».

УЧЕНЬ. І все ж поема «Гайдамаки» дістала багато позитивних відгуків не лише українських, а й закордонних критиків. Німецький критик Вільгельм Кунце підкреслював Шевченкове новаторство.

І\/. Підсумок уроку.

Учні формулюють тему й ідею твору.

УЧИТЕЛЬ. Ознайомившись з поемою і проаналізувавши її, звернімося до ключового питання нашого уроку: що ж таке Коліївщина в аспекті Шевченкового слова – «велетенське кладовище» чи визвольна  боротьба українського народу проти національного гноблення? Якого висновку дійшла кожна з груп після почутого на уроці7

\/. Домашнє завдання.

Підготувати усний роздум на тему: «Який епізод поеми вразив найбільше і чому?»

Тема. Поема – містерія «Великий льох»                                   Т.Шевченка. Роздуми поета про трагічне                   минуле України і її майбутнє. Історична                           основа поеми, тема та головна ідея,                          жанрова специфіка, композиція.                                         Алегоричність та символізм образів, їхня                     архетипна основа.

Мета.  Учні повинні знати: суть згадуваних у                   творі подій; жанрові особливості поеми –                  містерії; зміст понять архетип, національна               ідея, образ – символ, національно – свідоме,               колективне підсвідоме. Учні повинні вміти:                     проаналізувати зміст поеми, аргументовано                     довести тематичну спорідненість її з поезіями         «Розрита могила», «Стоїть в селі Суботові»;                     визначати жанрові особливості твору як                          поеми – містерії; розкрити алегорію образів і            символів, довести їхню архетипну основу.

Елементи особистісно – зорієнтованого навчання:  ціле визначення, робота в  групах,                         планування, рефлексія під час і після аналізу                    тексту..

Методи, прийоми і форми роботи:                                         випереджувальні завдання, розповідь                         учителя, групова робота.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

   1. Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

Вступне слово вчителя.

В багатьох середньовічних містеріях найпопулярнішим сюжетом було таїнство відкуплення Христом  людського роду, найчастіше зображене у сценах народження Месії чи розп’яття і воскресіння Ісуса Христа (архетип бога)

Подібне таїнство національно – державницького відкуплення  українського народу Шевченко обрав за центральну тему  своєї поеми «Великий льох», пов’язавши її з пошуками скарбу гетьмана Богдана Хмельницького, захованого (за місцевими легендами й переказами) в льоху, в колишній резиденції гетьмана – Суботові. Суботівський льох, де лежали тлінні останки великого гетьмана – будівничого Української держави, асоціювався в поетовій уяві з образом великого скарбу. Сховища, в якому начебто зберігаються найбільші народні цінності й заховано виплекану та зреалізовану Богданом Хмельницьким національну ідею державної незалежності України. Це поема про велику трагедію України – втрату нашим народом усього: свободи, державності, своїх матеріальних і духовних надбань.

Тепер уже заходились

Древности шукати

У могилах… бо нічого

Уже в хаті взяти:

Все забрали любісінько.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Робота в групах

Питання для групи істориків:

Ø  Чому , за концепцією поета, розкопування так званого  великого льоху Богдана Хмельницького мало б повернути славу й волю Україні?

Ø Навіщо Шевченко зробив ретроспекцію в історичне минуле України?

Ø Яким постає в містерії Хмельницький як історичний діяч?

Перший історик. У козацьку добу держава Богдана Хмельницького сягнула апогею свого розвитку. Але після передчасної (і загадкової) смерті великого гетьмана козацької вольності, адміністративні права української влади, державне самостійне життя України починають поступово звужуватися аж до повного поневолення українського народу та занепаду не тільки самої держави, а й національної свідомості народу, навіть пам’яті про колишню свою незалежність та свободу.

Поет з болем у душі показує, як Москва зруйнувала все, що пов’язувало українців з козацькою славою і державним розквітом. Шевченко зробив ретроспекцію в історичне минуле України, щоб указати на ті найголовніші помилки, свідомі й несвідомі провини, які спричинили 400-річне поневолення колись вільної козацької державної нації. У формі молитви Шевченко словами 43-го псалма Давидового звертається до Бога з проханням допомогти його народові вернути державність і повагу до себе.

Покинув нас на сміх людям.

В наругу сусідам,

Покинув нас. Яко в притчу

Нерозумним людям.

І кивають, сміючися,

На нас головами….

У псалмі чуємо пересторогу й урок усім українцям, хто читатиме цю поему містерію.

Історикам та літературознавцям досі складно трактувати образ Хмельницького як історичного й літературного героя. У Шевченка цей відомий персонаж переважно негативний, а в «Історії Русів» хмельницький не виступає ні зрадником, ні відступником, ні недолугим керівником Козацької держави. Автор цієї знаменитої книжки високо оцінює заслуги гетьмана у визвольній війні, його вболівання за націю. Зображає розумним і далекоглядним державцем. Отже, Хмельницький в «Історії Русів» - позитивний герой.

Т. Шевченко. Богданові руїни у Суботові. 1845 р

Питання для групи літературознавців:

Ø Чому автор назвав поему «Великий льох» містерією?

Ø Чи відомі були Шевченкові легенди місцевого походження, пов’язані з таємничістю великого льоху?

Ø Що радите записати у зошити?

Перший літературознавець .Твір складається ( як це було в більшості містерій) із трьох частин, у кожній з яких виступають три дійові особи. Поема має сильне драматичне забарвлення, увиразнене не тільки напруженістю діалогів, перенесенням дій у різні часові періоди й місця, змалюванням трагічних обставин минулого та сучасного поетові життя, а й гостротою конфліктів та складністю ситуацій. Розв’язуються конфлікти не мирним вирішенням наболілих питань, а через трагічні злами.

Поет кілька разів відвідував суботівські місця. Зокрема руїни колишнього двору гетьмана, і навіть змалював Богданову церкву в Суботові, залишки розкопаного льоху та інші пам’ятки. Отож йому, безперечно, відомі були перекази і легенди про знаменні події в цьому краї. Їх наприкінці ХІХст. Опубліковано в окремому томі «Записок НТШ» (1090, кн..5).

Робота в зошитах.

Поема – містерія – різновид романтичної алегорично - символічної поеми, для якої характерні поєднання фантастичного з реальним, таємничість, символіка, філософічність і тяжіння до драматизації.

Національна самосвідомість – усвідомлення своєї належності до певної нації. Вона може бути повністю відсутньою, існувати на рівні почуттів, емоцій, а найвищий рівень – це ідентифікація себе як невід’ємної частини нації,  вболівання за її долю, майбутнє, розуміння необхідності існування своєї, національної, держави, готовність виборювати, творити, обстоювати її.

Національна ідея – усвідомлення самими українцями себе як окремого народу з власною історією, своїми політичними, економічними, культурними запитами, власними поглядами на долю України.

Сатира –особливий спосіб художнього відображення дійсності. Який полягає в різкому висміюванні її негативних сторін і явищ. У вузькому розумінні слова – твір викривального характеру.

Образ – символ –умовне позначення якогось явища чи поняття іншим, на основі подібності. Для стислого і яскравішого розкриття певної ідеї (образ Прометея в поемі «Кавказ» Т. Шевченка – символ нескореності, безсмертя народу, його незламного прагнення до волі)

Т. Шевченко. Богданова церква в Суботові. 1845рік

Завдання (пошуково – творчі) дослідникам – віднайти і розкодувати значення глибинних архетипів національного підсвідомого та розкрити їх образи – символи в поемі «Великий льох».

Ø Як починається поема і чому Шевченко назвав її «Великий льох»?

Ø Що таке архетип? Основні архетипи української ментальності7

Ø Значення і походження архетипу душі. Як подає Шевченко цей архетип у поемі – містерії?

Ø Що є антиподом «білих душ»? Їхня символіка. Якою є їхня мова?

Ø Хто такі лірники?

Ø Інші архетипні образи – символи у творі?

Ø Що радите записати?

Перший дослідник. Поема «Великий льох» відкривається появою трьох душ, що,  мов пташечки білі, злетілися до Суботова і сіли на похиленому хресті Богданової церкви, щоб краще бачити, як розкопуватимуть льох. Згідно з Божим наказом. Душі трьох померлих дівчат увійдуть у рай лише тоді, коли москалі розкопають великий льох, а доти вони білими тінями тинятимуться по землі, спокутуючи свої гріхи, що їх ще колись вчинили зовсім несвідомо.

Із монологів трьох душ довідуємось, що кожна душа походить з різних періодів історичного минулого України: доби Богдана Хмельницького; занепаду Козацької держави; остаточного зруйнування її.

Робота в зошитах.

Архетип душі –це те глибинне й незрадливе, що виражає істинну суть людини на землі.

У містерії «Великий льох» архетип душі відтворений в алегоричних образах трьох світлих душ.

Другий дослідник.

Перша душа (її автор зображає в конкретному образі – Пріся) жила за часів гетьмана Богдана Хмельницького. Тоді молода українська Козацька держава була міцною, в повному розквіті своїх сил.  Вона самостійно укладала міжнародні договори й після й після кількох літ визвольної війни вміло, демократично зорганізувала своє політичне й державне життя, робила успішні кроки на міжнародній арені, мала високий авторитет серед інших держав. Тому не випадково в поемі символом козацької України виступає вродлива, життєрадісна й заможна дівчина на виданні Пріся. До неї залицялися й  готувалися слати сватів парубки. Вона жила в Суботові, поблизу Чигирина, тодішньої столиці України – там, де знаходилася резиденція гетьмана Хмельницького. Це був центр, в якому формувалася політична думка і вирішувалися найважливіші питання державної політики. перша душа була національно свідомішою і найдозрілішою з – поміж усіх трьох душ – посестер недолі. Чим же вона согрішила? Пріся перейшла з повними відрами дорогу гетьману Хмельницькому, коли він їхав у Переяслав укладати  угоду з московським царем. Згідно з народним повір’ям, перейти комусь дорогу вповні – це побажання щастя. Символіка вчинку дуже проста: Хмельницький нібито вдало уклав договір у Переяславі з московським царем, однак  переяславська угода мала загалом дуже трагічні наслідки, які негативно позначаються на всій історичній долі України аж донині. Вона привела Україну до цілковитого поневолення. Згідно із суворим кодексом  національної етики козацької доби, попри несвідомість вчинку Прісі, Бог суворо покарав її: смерть і скитання душі по землі аж до часу. Коли розкопають великий льох та «розпустять правду – волю по всій Україні».

Третій дослідник.

Друга душа  була молодшою від першої в момент сповнення свого несвідомого злочину супроти України. Походила вона з часів гетьмана Івана Мазепи, коли Козацька держава була не тільки територіально меншою від держави Хмельницького, а й перебувала у васальній залежності від Петра І. Як і перша, друга душа вчинила свій злочин у столиці тепер уже Мазепиної Козацької держави – зруйнованому Батурині. Петро І, повертаючись з – під Полтави після трагічної для України битви, проїздив через Батурин, що його він зруйнував дощенту. Цар покликав дівчинку, яка йшла з відром води, і та, не розуміючи й не знаючи, що коїть, напоїла коня «катові України», тобто, за народним звичаєм, виявила прихильність, ласкаве ставлення до його власника.

Другу душу, як і першу, що несвідомо вчинила свій злочин, спостигла подібна Божа кара: миттєва смерть і блукання білим привидом по землі без права ввійти в рай, аж поки не розкопають великого льоху.

Четвертий дослідник.

Третя душа походить із часу, коли Катерина ІІ, зліквідувавши ці залишки козацьких вольностей та державної незалежності України, зруйнувавши Запорозьку Січ, а згодом скасувавши й гетьманство, вибралася пливти золотою галерою вниз Дніпром. У Каневі (там відбулася зустріч Катеринині з польським королем Станіславом) з високого берега Дніпра дівчатко – немовля ще у сповиточку на руках матері, побачивши галеру, що виблискувала на сонці,  привітно всміхнулася «лютому ворогові України, голодній вовчиці». Злочин третьої душі мав місце не в Української козацької держави, бо такої вже не існувало. Залишився лише «сирота Дніпро» зі своїми «святими горами». Тому третю душу поет пов’язує з цією віками освяченою рікою – єдиним живим свідком славного минулого і вільного життя.

Саме через поступовий спад віку душ (перша найбільш зріла, друга – молодша, третя – немовля) простежується триступеневий, поступовий занепад політичної думки і національно – державницької свідомості українського народу. За гетьмана Хмельницького свідомість була високою, за гетьмана Мазепи – поменшала, а період закріпачення України Катериною ІІ – стала немовлям.

На противагу білим душам, поет змальовує алегоричні образи трьох ворон – уособлення ворожих, шкідливих сил, що чинять зло власному людові й діють на шкоду інтересам трьох слов’янських народів – сусідів: українського, польського, російського. Мова білих душ ніжна, ласкава, сердечна. У ворон навпаки – сварлива, задерикувата, повна злоби і вихвалянь. Сенс життя ворон – чинити зло, шкодити своєму народові. Саме в цьому вони вбачають своє призначення. Злітаючись до маяка – місця зустрічі, кожна ворона коротко вітається і водночас представляє і характеризує себе.

П’ятий дослідник.

Українська ворона , яка й запросила до себе ворон двох сусідніх держав, виступає першою. Вона виконує роль господині, вважає себе не тільки найстаршою, а й найвправнішою у вигадуванні всенародних нещасть. Це дає їй право насміхатися з інших двох ворон, які, мовляв, дармують, мало шкодять своїм народам. Українська ворона кидає важке звинувачення гетьманові Козацької держави Богданові Хмельницькому. Що, мовляв, цей найбільший лицар козацької доби займався крадіжкою:

Крав! Крав! Крав!

Крав Богдан крам.

Та повіз у Київ,

Та продав злодіям

Той крам, що накрав.

Після того, як українська ворона почастувала жовчю своїх гостей, розпочалися перехвалки, котра з них більше заподіяла лиха своєму народові. Українська сповіщає подругам злої змови, що вона запросила їх до Суботова не тільки тому, що цієї ночі народяться від одної матері два сини – близнюки. «Один буде, як той Гонта, катів катувати» . І якщо він виросте, то розпустить правду й волю по всій Україні. Другий буде союзником ворон. Кожна ворона вихваляється, як вона планує знищити немовля, - те, що, змужнівши, буде, як Гонта, «катів катувати»

Українська ворона розкриває такі риси в характері трьох народів, як заздрісність, підступність, чванливість ,що не дають їм змоги жити в добросусідстві.

Шостий дослідник.

Польська ворона, як і притаманно ментальності польської шляхти, хвалиться, що вона була не будь – де, а в Парижі , й прогуляла аж три злотих не з ким – небудь, а з самим графом Радзівілом і Потоцьким, найвпливовішими польськими магнатами, котрі після третього розподілу Польщі проживали вигнанцями у Франції та брали активну участь у політичному житті польської еміграції.

Сьомий дослідник.

Російська ворона, співаючи куплет у стилі частівки, накаркує біду, бо діються несусвітні речі : чорт їде через міст, а коза по воді. Радить, щоб новонародженій дитині (майбутньому борцеві за свободу України) залити очі розтопленим золотом чи зв’язати руки дарованими царем чинами. І коли польська ворона похваляється зібрати з усього світу все зло і всі муки, тоді обох цих ворон перебиває українська, повчаючи, що не так діяти треба:

Треба його поховати,

А то лихо буде!

Восьмий дослідник.

Три лірники планують скористатися з розкопування великого льоху, сподіваючись, що там збереться багато люду і можна буде заробити, співаючи пісні про Богдана. Поет дає їм виразно негативну характеристику: це духовно скалічені представники українського народу, які тільки й уміють плакатися, викликати в людей сльози та сум. Ліра – не кобза і не бандура, що була інструментом козацького лицарства. Ліра служить старцям і видає лише мінорні звуки. Цю духовну і фізичну скаліченість поет розкриває не тільки у візуальних характеристиках персонажів (сліпий, кривий, горбатий), а й у мізерності розмов, що їх ведуть лірники. Одначе за зовнішньою маскою сарказму приховується велика трагедія всього народу.

У поемі – містерії є й образи – символи: мітли, комети, землетрусу, які вказують на негативні риси українського національного характеру.

І\/. Рефлексивно – оцінювальний етап.

Ø Чим збагатив вас урок?

Ø Що вам було на занятті до вподоби? А що зайве або неефективне?

Ø Наскільки ми справилися з поставленими завданнями?

Ø Чи дали змогу пропоновані форми і методи роботи зрозуміти авторський задум?

Слово вчителя.  Пророк Шевченко, до болю переймаючись трагічною долею України, усе – таки свято вірив у незнищенність української душі, недосяжність її для згубників, вірив у приховані творчі сили народу, які ще оживуть і зроблять свою велику справу. Так і сталося. Мрії поета здійснилися. Енергетика його помислів і Божа благодать сприяли українцям 21 століття, які вийшли на Майдан і перемогли в Помаранчевій революції. Вони заявили усьому світові, що є українська європейська нація вільних громадян. «У їх народ і слово, і у нас народ і слово». Читаймо у Шевченка:

Церков-домовина

Розвалиться…. І з-під неї

Встане Україна.

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить,

І помоляться на волі

Невольничі діти!

\/. Домашнє завдання

Повторити відомості про архетипи і прочитати твір «Стоїть в селі Суботові», що є тематичним продовженням поеми «Великий льох».

Словничок для вчителя

Національний характер –це сукупність соціально – психологічних рис, національно – психологічних настанов, стереотипів, властивих національній спільності на певному етапі розвитку.

Архетип – це символічні образи (музичні, зорові, мовні, ритмічні, асоціативні та ін.), що сформувались в людині під впливом колись (найчастіше у дитинстві) почутої розповіді, казки, пісні. Поняття архетип трапляється ще в давньогрецького філософа Філона, а визначення цьому поняттю дав шведський філософ і психоаналітик Карл Густав Юнґ. На його думку, архетип – це несвідоме утворення, а точніше – змістова сторона колективного несвідомого, яке є підсумком життя роду та однаковою мірою притаманне всім його представникам.

Тематична контрольна робота№1

«Вступ. Із пісенних скарбів»

Варіант1

Початковий рівень

1.     Починаючи з якого століття слов’яни використовують папір для писання книг?

А)12ст

Б) 10ст

В) 14ст.

2. «Ой на горі та женці жнуть» належить до пісень:

А) козацьких    б) чумацьких   в) жниварських

3. Який птах викрав миленького від молодиці («Жартівливі коломийки»):

А) грак  б) ворон   в) орел

Середній рівень

4. Чим хворіє Андрій, герой жартівливих коломийок?

5. Назвіть відомі вам козацькі пісні

6. Чому художня література – найвищий рід мистецтва?

Достатній рівень

Дайте відповідь на одне з питань:

7. Вмотивуйте, чому І. Франко вважає, що книга – джерело знань.

8. Доведіть, що народна пісня має не тільки пізнавальне, а й виховне значення.

9. Які вади людського характеру висміюються у жартівливих коломийках? Наведіть 2 3 приклади.

Високий рівень

Напишіть твір – мініатюру на одну з поданих тем:

10. В піснях оживає історія мого народу

11. книга – узда для тіла і душі

Простота і мудрість коломийок

Тематична контрольна робота№1 «Вступ. Із пісенних скарбів»

Варіант 2

Початковий рівень

1.     Яке з прислів’їв про книгу має інший смисл:

а) З книгою жити – з добром дружити

б) У домі без книги, як без вікон, темно

в) Знання – це сонце, книга – вікно.

2.     Героя якої пісні мати спочатку проганяла з дому, а потім кликала вернутися?

А) «Ой у степу криниченька»  б)»Гомін, гомін по діброві» в) «Ой на горі та женці жнуть»

3. Визначте останній рядок циклу коломийок «Дозвілля молоді»

А)»Щось я така охочая в неділю до танців»

Б) «Кожен так собі співає, як йому на душі»

В) «Бо вже мене, молодого, болить попід груди»

Середній рівень

4. Яким чином впливає коломийка на її виконавців? ( «Дозвілля молоді»)

5.  Про яких славних гетьманів України згадується в пісні «Ой на горі та женці жнуть»

6. Назвіть функції літератури

Достатній рівень

Дайте відповідь на одне з питань

7. Прокоментуйте висловлювання Д. Павличка про те, що життя без книги – хата без вікон.

8. Чому, на ваш погляд, народні пісні й зараз залишаються животворним джерелом літератури?

9. Порівняйте коломийку з народною піснею

Високий рівень

Напишіть твір – мініатюру на одну з поданих тем

10. Пісня – скарбниця нашої мудрості, нашої історії.

11. Велика користь буває від учення книжного

12. Актуальність коломийок серед українців.

«…Сміливі завжди мають щастя»

(Урок – інсценізація за романом Івана Багряного «Тигролови»)

Я читав Багряного

тільки «Тигролови»

 і вважаю, що Багряний

 може виробитись на

серйозного і дуже

цінного письменника

В. Винниченко

Обладнання уроку: видання творів І . Багряного, портрет письменника, публікації про його творчість, ілюстрації учнів до роману.

Учитель заздалегідь доручає кільком учням підготуватись до ролей Автора, Літературних критиків (3) – сучасників Автора, Матері – України, Історика.

УЧИТЕЛЬ. Творчість Івана Багряного – від «Тигроловів» до «Саду Гетсиманського» , від роману «Людина біжить над прірвою» до памфлета «Чому я не хочу вертатись в СРСР» - це й автожиттєпис письменника , і великий «Вопіющий, страшний документ» (В. Винниченко) епохи. Саме як документ, що засвідчує особу і час, ми прочитаємо сьогодні роман «Тигролови». Надаємо слово Авторові.

АВТОР. Хочу посвідчити про себе таке: «Народився 1907 року 19 вересня в селі Куземин на Полтавщині, в Зінківському повіті. В родині муляра. Жив і виростав в місті Охтирці, на Харківщині… Скінчив Краснопільську художньо – керамічну профшколу, а в 1926 році до

1930 року вчився в Київському художньому інституті. Інститут закінчив, але до захисту диплома не був допущений через політичну «неблагонадійність». Бо саме в час навчання в інституті мав ще інший фах – літературу, в якій проявив свої антирежимні, самостійницькі, антикомуністичні настановлення….

 Як письменник і поет належав до так званих «попутників», тобто письменників «непролетарських» щодо ідеології. Літературну кар’єру почав у 1926 році в Києві, в журналах «Глобус»  та «Життя й революція»… Організаційно належав до літературної організації МАРС (Майстерня Революційного Слова), яка була організацією так званих «попутників» і куди входили найвидатніші письменники – «попутники» того часу: В. Підмогильний,

Д. Фальківський, Б. Тенета, Б.Антоненко – Давидович,

Г. Косинка, Є.Плужник,Т. Осьмачка. (І. Багряний. Моя коротка біографія)

ЛІТЕРАТУТНИЙ КРИТИК. – 1. Іван Багряний… Це ім’я вперше мені забриніло в другій половині 1926 року. На сторінці ілюстрованого двотижневика «Глобус», що його вміло редагував Борис Антоненко – Давидович, я прочитав поезію, підписану цим прізвищем. Вона мені припала до серця. Щось свіже, нове, непідробне і щире відчув у ній. Дуже скоро це ім’я стало частим гостем на сторінках таких престижних журналів, як «Життя й революція» та «Червоний шлях»

ЛІТЕРАТУРНИЙ КРИТИК -2. «Я пам’ятаю, як Багряний починав. Він подавав безперечні надії, якщо судити з поетичного роману «Скелька», який звернув на себе увагу тогочасних літературних керівників і вивів його автора в літературу.

Багряний (справжнє прізвище Лозов’ягін)  появився з Охтирки чи Богодухова на хвилі другого покоління пожовтневої літератури. Був він з літературної богеми, до того ж у Харкові бездомний і якийсь час проживав у Вражливого…. Багряний рідко бував «вдома» - був непосидючий, мав якісь побічні знайомства й приятелювання. З’являвся він несподівано – бушував, лаяв весь світ і облягався спати на письмовому столі. Звідтам, з того столу, його й забрано» (Смолич Ю. Розповідь про неспокій триває // Твори у 8 томах-К.,1086.-т.7.-с.399 -400)

АВТОР. «Я опинився у слідчому ізоляторі НКВД. Почалося слідство. Справи не було жодної. Фактів – ніяких. Пробували в'язати деякі штучні ґудзи. Але з цього нічого не виходило… Вони не знали, що зі мною робити. Через кілька місяців «Трійка» ухвалила: негайно виїхати з  України в т. зв. «вільне» (тобто – неконвойоване й позатабірне) заслання на три роки. Вказали місце: північна частина Далекого Сходу. Навіть грошей на дорогу дали. І я виїхав. Ні з ким навіть не попрощавшись». То був початок осені 1932року. (Костюк Г. Зустріч і прощання. –с.237)

ЛІТЕРАТУРНИЙ КРИТИК -3. «Іван Багряний мав 25 років, коли геноцид на Україні розгорнувся на весь свій диявольський масштаб. Багряний разом із сотнями тисяч поїхав у концтабори Далекого Сходу» (Лавріненко Ю. Іван Багряний – політичний діяч і письменник // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики 20 ст. – 1994.- Кн..2.-с. 613)

АВТОР. «Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво…»

УЧИТЕЛЬ.  З цієї цікавості, очевидно, й народився роман «Тигролови» (первісна назва «Звіролови»). А ще – з великого болю за Україну, за її упосліджений, катований народ. Роман побачив світ 1944 року, зразу ж був відзначений премією на літературному конкурсі у Львові.

ЛІТЕРАТУРНИЙ КРИТИК.-1. «Тигролови» він тримав у таємниці. Бо саме тоді українське видавництво у Львові оголосило конкурс, і він подав туди роман. Будучи членом журі, пропонуючи нагородити роман «Тигролови», я тоді ніяк не уявляв собі, що автором роману є І. Багряний…Цей роман, як знаємо, мав успіх. Пізніше він з’явився в перекладі кількома європейськими мовами і мав добрі відгуки в чужомовній пресі» ( Костюк Г. Зустрічі і прощання.)

УЧИТЕЛЬ. Розпочнемо розмову про твір, уважне прочитання якого допоможе зрозуміти й осмислити колізії суспільного  життя 30 – 40 років 20 століття. З огляду на жанр – пригодницький роман – «Тигролови» читаються легко. Однак це аж ніяк не легке чтиво. Твір промовляє не  тільки до серця, а й до розуму. Силою творчої уяви автор переносить читача в реалії віддалених часових і просторових вимірів і робить нас, читачів, співучасниками подій.

Поміркуємо над такими запитаннями:

ü Чому перший розділ називається «Дракон»?

( Дракон – це фольклорний образ, чудовисько, яке пожирає людей. У романі з образом цієї казкової потвори асоціюється швидкісний потяг, що мчить через хащі Сибіру, ховаючи у своєму  череві тисячі мучеників – українців:

«Шістдесят коробок – вагонів – шістдесят суглобів у дракона. Спереду вогненно ока голова –велетенський двоокий циклоп –надпотужний потяг «Й.С» (Йосиф Сталін) . Ззаду – такий же надпотужний паротяг «Ф.Д.» (Фелікс Дзержинський). На тендері прожектор – довгий вогненний хвіст. Біля кожного вагона - - щетина багнетів. Наїжився ними дракон, мов їжак…»)

Зрештою образ дракона – це образ  всієї людоловської більшовицької системи.

ü Чому для головного героя вибрано ім’я – Григорій Многогрішний?

( Головному героєві судилася дорога в Забайкалля, на Сибір, туди, де свого часу побував його далекий предок гетьман Дем’ян Многогрішний. У такий спосіб письменник стверджує думку про невмирущість, незнищенність українського народу, мученого, гнаного, але невпокореного.)

ІСТОРИК. В «Енциклопедії українознавства (т. 5. – с. 21.- 22) читаємо: «Многогрішний  твердо стояв на ґрунті самостійності України, відверто висловлювався проти імперіалістичної політики Москви і розпочав таємні переговори з Дорошенком…. Обвинувачений у «державній зраді, Многогрішний був тортурований і засуджений на страту, яку змінено було довічним засланням до Сибіру, де Многогрішний перебував у в’язниці»

ü Які почуття викликають у вас описи етапування людей з України «до понурої, невідомої Колими»?

МАТИ – УКРАЇНА. Для матері немає нічого страшнішого й болючішого, як прощатися зі своїми дітьми, а ще, коли назавжди. Не раз і не двічі обливалося серце моє кров’ю, коли сини й дочки мої покидали мене, безталанну, а самі, «викинені з родини, зі спільноти, погноблені, безправні, приречені , йшли у невідомість, у безвість…. Я памятаю усіх їх, мучеників – вигнанців, поіменно – від Петра Калнишевського, Тараса Шевченка, Павла Грабовського до Миколи Зерова, Євгена Плужника, Валер’яна Підмогильного ,  Валерія Марченка, Василя Стуса…. Пом'янімо їх світлі душі. Запалімо свічки пам’яті на їхню честь..

(Учні запалюють поминальні свічки)

АВТОР.

Гей, ти ж , земле моя золота!

Перед ким, перед чим завинила єси?

І яких не кормила ще круків?

Та і хто не знущався з твоєї краси?!

 І яких бракувало ще Юдиних сил,

Щоб і кості дідівські піднесли з могил і перемішали

З костями онуків?

(поема «Гуляй – Поле», січень 1944 р)

УЧИТЕЛЬ Місце дії «Тигроловів» - Далекий Схід, той таємничий безмежний Зелений Клин, який з давніх – давен вабив своїми просторами спраглих до праці й волі українців.

ІСТОРИК. «Зелений Клин, Зелена Україна,  українська поселенча земля, що обіймає південну частину Далекого Сходу. В стожищі річки Амура і над Тихим океаном (Амурщина і Приморщина). Названа так українськими поселенцями. Зелений Клин обіймає територію близько 500000 км² з 2.5 млн. населення», українців (1926) – до 47%... Протягом 17 – 18 ст . заселявся цей край повільно. Процес прискорився, «коли губернатор Приморщини ген.

П. Унтерберг 1882 р. подбав перед центральною владою про безкоштовний перевіз поселенців – майже виключно українських селян – морем з Одеси  та відведенням їм найкращих земель в Уссурійсько – Ханківській низовині. Під впливом Т. Шевченка, який колись гостював в хаті його батька ген. Унтерберга в Оренбурзі, він вважав українців за цінних хліборобських колонізаторів» ( «Енциклопедія українознавства» - т.2.- с. 768 – 773)

УЧИТЕЛЬ. Чи збігаються зі статтями енциклопедії описи українських поселень в Уссурійському краї, зроблені Іваном Багряним?

(Учні читають фрагменти з тексту: «А пливли ж з Одеси сіли…….Всім такі, лише одним не такі – поглядом, життєвим тембром, іншою якістю»)

АВТОР. Однак цій землі судилося бути для українців не лише «дивним золотим ельдорадо», тихим раєм, а й страшним пеклом, концентраційним табором, місцем останнього перебування на цьому світі тисяч «чесних трударів – полтавських, та катеринославських, та херсонських «куркулів», «державних злодіїв», суджених «за колоски» , та й всяких «ворогів» - вчених, вчителів, селян і робітників, бородатих дідів і таких же  бородатих юнаків….»»

УЧИТЕЛЬ. Попри те, що всі події «Тигроловів» відбуваються десь там, на краю світу, далеко від рідної землі, образ України є наскрізним у романі.

 МАТИ -УКРАЇНА. Мої діти ніколи не забувають мене. Вони носять мій образ у своєму серці. Я озиваюся до них словами предковічних пісень і магією звичаїв, я приходжу до них у снах і мареннях, ваблю садами вишневими, степами широкими, ріками тихими, ночами ясними, зоряними, пахну волошками, чорнобривцями, барвінком, васильками. Вони линуть до мене своїми думками, тужать за рідною стороною.

(Учні читають уривок з картини «Різдво в пралісах»)

УЧИТЕЛЬ.

 У яких епізодах при змалюванні України Багряний перегукується з Шевченком?

( Шевченкове

Повсихали

Сади зелені, погнили

Біленькі хати, повалялись,

Стави бур’яном поросли

відлунює у спогадах Григорія про те, «що немає вже того тихого краю, України тієї, ясної, сонячної. Що садки вишневі повирубувані, ріки збаламучені, степи сльозами

обпоєні, і небо ясне людям потемніло»

УЧИТЕЛЬ.І саме Григорій Многогрішний стає живою ланкою, що поєднує дві України – омріяну, сонячну, ясну і нещасливу, стероризовану, скривджену. Тому його образ набирає символічного звучання, він не лише втілює непокірну й горду молодість, а й молодість сплюндровану, страчену.

ü Яким являється вам головний герой?

ü Які засоби творення образу дозволяють найповніше розкрити його характер?

ü Чи можна ставити знак рівності між життєвою долею Григорія Многогрішного і біографією Івана Багряного?

Завершується урок написанням твору – роздуму «Чи завжди сміливі мають щастя?». Робота розпочинається в класі, а закінчується вдома.

Зразок учнівського твору

«Сміливі завжди мають щастя», - ці слова рефреном звучать упродовж усієї розповіді про многотрудний шлях Григорія Многогрішного. Спочатку їх вимовляє стара Сірчиха , потім повторює головний герой і , нарешті, саме ці слова завершують роман. А чи справді у сміливих завжди є щастя?

Уявімо собі на мить, що Іван Багряний – у творах Григорій Многогрішний («Тигролови»), Андрій Чумак («Сад Гетсиманський»), Максим Колот («Людини біжить над прірвою») – не були б настільки сміливими, не стали б так явно стверджувати своє право бути людиною на землі. Хіба не могли вони пристосуватися до обставин, жити тихо й затишно, ростити дітей, робити кар’єру і почуватися щасливими? Очевидно, могли б, якби були іншими.

Але суть у тому, що автор і його герої не пересічні середньостатичні громадяни, їм судилося народитися лицарями духу, стати безстрашними не прирученими «тиграми» у світі насильства, все життя бігти над прірвою страждань і безвиході, долати хресний шлях на Голгофу і саме своєю сміливістю здобувати право на життя і на щастя. Їх не могло вдовольнити маленьке, як шибка у вікні, щастя для себе. Вони прагнули щастя для свого «нещасного краю і народу». Дуже промовистою з цього погляду є оповідь Григорія : «І я втік з ешелону. Вони мене везли з України на каторгу, на повільну смерть. І берегли, як пси. А я втік. Вистрибнув на ходу зі скаженого поїзда, - стрибнув у ніч, у смерть, на щастя, і я мав щастя…. Я потрапив до вас. Я мав щастя».

Сміливість допомогла Григорієві не лише врятуватись з пащі дракона, зберегти своє життя, поквитатися з ворогом, а й завоювати серце гордої, вродливої Наталки Сірківни, тобто, бути щасливим і в особистому житті…

1. тести 5 клас
2. лінгвістика тексту
3. розвитки мовлення
4. будова слова
5. фразеологія
6. лексикологія
7. роздатковий матеріал 5 клас
8. фонетика
9. орфоепія
10. графіка
11. українська мова українська література
12. Кітс
13. Античність
14. Грін
15. Мольєр
16. Гете
17. виховні години
18. конспекти
19. світова література