Тема. Світ уяви Олександра Гріна. Грін і Україна. Віра в силу надії та        справжнього кохання у повісті – казці «Пурпурові вітрила».

Мета. Дати короткі відомості про життя та творчість О. Гріна, висвітлити його зв’язки з Україною, визначити основну тему та ідеї повісті – казки «Пурпурові вітрила», з’ясувати її гуманістичний пафос;

        Розвивати творчу уяву учнів, навички виразного читання, усного мовлення, вміння аналізувати текст;

        Виховувати любов до краси, моральні якості учнів, віру в силу добра й кохання.

Обладнання. Портрети О. Гріна , малюнки учнів до повісті – казки, ілюстрації художників до повісті.

Хід уроку

До кінця днів я хотів би мандрувати

По світлих країнах моєї уяви.

О. Грін

1. Підготовка до сприйняття навчальної теми

Вступне слово вчителя.

Чи знаєте ви, де розташовані Зурбаган, Каперна чи острів Рено? Не шукайте їх на карті. Ви не знайдете їх ні в нашій країні, ні за кордоном. Однак вони існують! Існують в чарівній країні, яку придумав О. Грін – Грінландія. В цій країні живуть люди, які вірять у світле майбутнє. Герої Олександра Гріна, як і він сам, ніколи не втрачали надії, віру в кохання, бо коли втрачаєш віру і надію, життя не має ніякого сенсу. Сьогодні ми помандруємо цією країною.

2. Оголошення теми і мети уроку. Аналіз епіграфа.

3. Формування нових знань.

- сьогодні у нас працюють студія «Біографів», студія «Аналітик», Студія «Декламатор».

Учитель.

Олександр Грін почав мріяти про береги Нездійсненного дуже давно. Коли йому було лише 16 років і він ще не був письменником Гріном, а мрійливим юнаком Сашком Гринєвським і приїхав до Одеси, щоб вирушити в кругосвітню подорож. Грін народився у далекому місті Вятка у 1880 році., де не було ніякого моря. Маленький Сашко мріяв стати капітаном і відкривати невідомі землі. Коли він приїхав до Одеси, на ньому була сіра учнівська курточка і великий капелюх, який здавався йому схожим на мексиканське сомбреро. Побачивши його у такому вигляді , капітани одразу зрозуміли, що він новачок і відмовляли йому. Сашко цілодобово тинявся у порту, скрізь пропонуючи свої послуги. Хотів найнятися лише за саме харчування, відмовлявся від платні, але й тут чув: «Ні!»

Біографи.

 «Рано чи пізно, під старість, чи в розквіті літ Нездійсненне кличе нас, і ми озираємося, прагнучи зрозуміти, звідки прилетів цей клич. Тоді, прокинувшись посеред світу свого, ми вдивляємося всім своїм єством у життя, всім єством намагаючись зрозуміти, чи не починає збуватися Нездійсненне?»

Нарешті йому пощастило : його взяли матросом на рейс «Одеса – Батумі». Сподівань було багато, проте моряк з нього не вийшов і невдовзі його списали з корабля. Капітаном він так і не став, і далекі країни залишилися лише в його мріях. Однак на все життя йому запам’яталося нічне море, ланцюжок ліхтариків на березі і зоряне небо над головою.

«Я став придивлятися до моря і морського життя з його внутрішніх, справжніх боків, уперше відчувши, що тут такі самі люди, як і всюди, і що чудеса в самих нас».

Вчитель. Грін розумів цю істину ще змолоду і почав шукати дивовижне не в казкових країнах, а передовсім – у душах людей. Він шукав надзвичайне і неповторне, де він був. Йому довелося працювати і дроворубом, і слюсарем, і рудокопом… Не знайшовши справи до душі, у 1902 році Олександр Гринєвський записується в солдати. За 10 місяців військової служби три з половиною просидів у карцері. Він тікає з армії і захоплюється революційними ідеями. 11 листопада 1903 року Гринєвського вперше заарештували. У 1905 році його звільнили, потім знову арешт, втеча і нелегальний переїзд до Петербурга. Саме тоді Олександр зрозумів, що може творити прекрасний світ – світ у літературі. Так Гринєвський стає письменником – Олександром Гріном, взявши собі за псевдонім хлопчаче прізвисько. За таким псевдонімом були надруковані перші його твори6 «Капітан Дюк», «Загадкові історії», «Людина з людиною».

Біографи.

Олександр Грін мріяв про щастя кожної людини, а не абстрактних мільйонів. Особисте щастя, кохання, здійснення заповітних бажань – ось ті цінності, які були головними для митця. Він сподівався, що саме 1917 рік принесе народу давно очікувану свободу і добробут. Але все це залишилося лише словами. Улітку 1919року Гріна призвали на службу до Червоної Армії, проте невдовзі він захворів на тиф і ледве не помер.

Після тривалої хвороби письменник вийшов із лікарні. У нього не було ні місця роботи, ні притулку, ні пайка. Гріна врятував тоді Горький. Він піклувався про нього, знайшов йому хлібні картки, рекомендував у члени Будинку мистецтв, де Гріну дали окрему кімнату, а головне - - Горький знайшов для Гріна літературну роботу. Здавалося, що настав порятунок і можна було ні про що не думати.

Однак не думати Грін не міг. Він не міг не турбуватися про тих, хто вимушено поїхав в еміграцію. І про тих, хто залишився разом із ним вдома. Настали часи, коли кращих письменників розстрілювали, цькували, відправляли у заслання. У ті часи куля важила набагато більше за поетичне слово.

І все – таки душа Гріна прагнула до поетичних берегів прекрасної країни, де немає місця брехні й насильству і на всіх людей чекає довгождане щастя. У 1021 році написана дивовижна повість, яка стала класикою світової літератури – «Пурпурові вітрила».

Студія «Декламатори»

Виразне читання в особах фрагмента з повісті –казки «Пурпурові вітрила» (Егль і Ассоль)

Учитель.

Важко повірити, що Грін дописував останні сторінки повісті  у своїй холодній квартирі саме в той час, коли тисячі людей гинули від холоду, голоду, розрухи на фронтах громадянської війни. Багато хто дивувався: як міг Грін написати таку світлу, ліричну казку? Гріна називали несучасним письменником, на що він відповідав: «А хіба «Пурпурові вітрила» не сучасна річ? Ви не уважні, їй – богу…» .

«Біографи»

 У лютому 1921 року Грін узяв шлюб із Ніною Миколаївною Мироновою, котра залишилася з ним поруч до останніх його днів. У тому ж році письменник розпочав роботу над романом «Сяючий світ» про людину, яка вміла літати без усяких допоміжних приладів. В образі головного героя твору Грін утілив думку про могутність людського духу, який не можна здолати, якщо людина залишається внутрішньо незалежною. Хоча герой роману, Друд, гине під натиском людей, безкрилих і жорстоких, але його душа не підкорилася земному тяжінню. Вона, покинувши тіло, летить до сліпучих зірок – туди, де панують краса та ідеали.

Грін вважав, що в житті треба йти від легенди до перетворення дійсності. Ось чому він писав свої романтичні твори – не для того, щоб втекти від дійсності, а навпаки – щоб зробити її кращою, показати шляхи вдосконалення.

Учитель.

Крим – чарівна країна, де романтик Олександр Грін знайшов утілення своїх мрій, спокій і душевний притулок. Пишна природа Криму, синє море, яскраве сонце – усе це збуджувало натхнення. Уперше Грін приїхав у Крим у 1923 році. За надрукований твір «Сяючий світ» письменник отримав гонорар, який він і його дружина вирішили витратити на подорож. Побували в Севастополі, Ялті, Лівадії, Алупці, Гурзуфі. Чотири роки потому знову приїхали в Крим. Потім вирішили тут оселитися через загострення хвороби О. Гріна ( у нього був туберкульоз). Шість років митець разом із дружиною прожив у Феодосії. Напевне, не менше половини  доробку Гріна створено у феодосійський період його життя. Зараз у Феодосії є музей – квартира письменника, оформлений відомим художником С. Бродським у вигляді корабля.

Однак останні дні письменника пройшли не у Феодосії, а в Старому Криму. Через матеріальну скруту Олександр Степанович і Ніна Миколаївна не могли утримувати будинок у Феодосії, до того ж галасливе курортне місто не зовсім підходило йому для роботи. І тоді Ніна Миколаївна продала найціннішу річ – золотий годинник, подарований чоловіком , і купила невеличкий будиночок у старому Криму.

Однак жити йому довелося зовсім недовго. Щорічно в день весілля він присвячував своїй дружині вірш. Востаннє він це зробив 7 березня 1932 року. 8 серпня 1932 року О. Грін помер. І смерть не в змозі подолати світ добра, мрії і надії, які залишив нам митець у своїх творах.

Бесіда за повістю – казкою «Пурпурові вітрила»

·        Про що розповідається у повісті – казці?

·        Чи сподобався вам твір?

·        Які герої найбільше запам’яталися? Чому?

·        Чи став хтось із героїв вашим ідеалом?

·        Які думки і почуття викликав у вас твір?

·         Які враження залишились у вашій душі?

·        Чи хотіли б ви опинитися на місці Ассоль?

·         Чи хотіли б ви бути таким, як Грей?

Студія «Аналітики»

·        Визначте основну тему повісті – казки ( тяжкий шлях Ассоль до своєї мрії)

·        Які ще теми порушуються у творі? ( зіткнення мрії з брутальною дійсністю, кохання, доброта, батьківська відданість, заздрість, лицемірство, праця)

·        Пригадайте характерні риси чарівної казки. Які з цих рис виявилися в повісті О. Гріна? ( вигаданість подій і ситуацій, герої мають незвичні імена, перемога добра й кохання у фіналі твору, піднесений стиль)

·        У чому ви вбачаєте зв'язок твору з реальністю? Доведіть свою думку на прикладах  з тексту. (зображення тяжкої праці Лонгрена, життєподібність образів у зображенні поведінки і характерів, показ соціальної та майнової нерівності людей, правдивість в описах помешкання персонажів, картини природи…).

·        Коли Ассоль почала вірити в казку?

·        У що вірила Ассоль?

·        Чи було легко пронести дівчині свою віру через роки?

·        Хто допоміг Ассоль реалізувати свою мрію?

4. Домашнє завдання.

Дібрати цитати до характеристики образів Ассоль та Грея.

Тема. Цілісність натури й духовне багатство Ассоль. Ассоль і Ґрей. Символіка пурпурових вітрил і значення назви твору.

Мета. Схарактеризувати образи Ассоль і Ґрея, визначити художні засоби створення героїв, дати початкове поняття про символ, розкрити символіку повісті;

       розвивати вміння аналізувати художній образ, розрізняти засоби художньої виразності та їх роль у тексті, розвивати навички виразного читання, складання плану – характеристики образу, виховувати моральні якості учнів.

ХІД УРОКУ

…очі дівчинки, нарешті, ясно розкрилися.

У них було все найкраще людини.

О. Грін «Пурпурові вітрила»

1. Підготовка  до сприйняття навчальної теми.

2. Оголошення теми, епіграфа уроку.

Синій капелюх ( координатор дій) одягає учитель

«Метод шести капелюхів»

«Червоний капелюх»( емоції, інтуїція, підсвідомість, почуття)

Створення «Асоціативного куща»

Ви вже прочитали усі повість «Пурпурові вітрила». У кожного із вас залишилися якісь відчуття, кожен з вас про щось думав, можливо, порівнював себе із головними героями повісті. На основі своїх думок, відчуттів ми зараз створимо з вами асоціативний ряд до слова «ВІТРИЛА»

Вітрила – море, корабель, «Секрет», мрія, Ассоль, кохання, життя…

3. Формування нових знань

Учитель.

Давайте пригадаємо з вами деякі елементи теорії літератури, а саме:

·        що називається казкою? Які її основні ознаки?

·         Що називається повістю?

·         Чому «Пурпурові вітрила» є повістю – казкою?

Теорія літератури

Ми з вами познайомилися іще з одним літературознавчим терміном «СИМВОЛ». Як ви думаєте, які символи є у творі «Пурпурові вітрила»?

Пурпурові вітрила – символ мрії, надії на краще, величі кохання.

Назва яхти Ґрея «Секрет» - символ пошуку смислу людського життя, таємниці людського буття.

Слово «рай» (у написі на старих бочках) – символ духовної єдності душ, піднесеного життя.

Море – символ непередбачуваності життя людини, бурхливої долі й водночас символ волі, природної гармонії.

Каперна – символ людського зла, жорстокості, ницості

Зоря – символ здійснення мрій, пробудження душі, кохання.

Сонячне світло (коли Ґрей побачив Ассоль) – символ просвітлення душі, кохання, ідеалу.

Перевіряємо розуміння прочитаного

«Метод шести капелюхів»

Дитинство як пора мрій.

«Білий капелюх» ( інформація, якою володіємо)

·        Що незвичайного й дивовижного  в історіях, що їх розповідав Ассоль батько?

·        Які головні події позначили дитинство Ассоль і підготували дівчинку до зустрічі з казкарем Еглем?

·        Що надихнуло Егля на створення дивовижної «казки, яка розквітне в Каперні»?

·        Як Ассоль сприймає своє спілкування з казкарем?

«Чорний капелюх» ( обережність, слабкі сторони, втрати, ціна, яку платили)

·              Чи мало якісь негативні сторони таке спілкування?

·        Яку роль відіграють обставини цього спілкування?

·        Чому Ґрей жив у своєму власному видуманому світі?

«Білий капелюх»

·        Які внутрішні та зовнішні зміни відбулися з Ґреєм, коли він обрав самостійне життя?

·        Який вплив на формування особистості юнги мав капітан Гоп?

·        Яким ти уявляєш Ґрея – власника корабля?

·        Що ти дізнався про батьків Ассоль і конфлікт Лонґрена та Меннерса?

·        Як мешканці селища ставилися до Лонґрена і чому?

·        До яких соціальних верств належать головні й другорядні персонажі розділу «Пророкування»?

·        Де відбувається дія? Як ви гадаєте, місто Лісс і приморське місто Каперна знаходять в реальних чи вигаданих краях?

·        Як автор влаштовує зустріч персонажів?

·        Де вона відбувається і який настрій є панівним? Чим зумовлена ця зустріч?

«Жовтий капелюх» ( переваги, позитив, перемога, вигода)

·        Що спільного і що відмінне у персонажів повісті?

·        Як Ґрей переконує Ассоль одружитись з ним?

·        Чому Ґрін дарує кохання саме цим героям? Чи могла б повість закінчитись інакше?

Аналіз образу Ассоль

Бесіда

·        В яких умовах формувалася Ассоль?

·        Чому люди вважали її божевільною?

·        Розкажіть про стосунки Ассоль і батька.

·         Схарактеризуйте моральні якості Ассоль

·        Як Ассоль несла свою мрію крізь темний і брутальний світ?

·        Прочитайте опис портрета Ассоль під час зустрічі з Еглем.

·        Прочитайте опис портрета Ассоль очима Ґрея.

·        Прочитайте опис Ассоль, яка побачила своє відображення у дзеркалі.

·        Знайдіть авторську характеристику Ассоль

«Зелений капелюх» ( розвиток, альтернатива, пропозиції, творчість, різні ідеї)

Складання плану характеристики Ассоль

1.     Тяжке життя Ассоль

2.     Мрія про пурпурові вітрила

3.      Ассоль і батько

4.     Ставлення до Ассоль людей із Каперни

5.      Зустріч Ассоль із Ґреєм

6.     Духовне багатство Ассоль

Аналіз образу Ґрея

Бесіда

·        В яких умовах формувався характер Ґрея?

·        Чому він ріс самотнім?

·        Які книги та картини любив Ґрей? Як вони впливали на його уяву?

·        Назвіть епізоди з життя Ґрея – хлопчика, в яких виявилися його людські якості?

·        Ким у дитинстві мріяв стати Ґрей? Чому?

·        Як він ішов до своєї мрії? Які випробування подолав?

·        Яка була душа у Ґрея? Як про це каже автор?

·        Як Ґрей ставився до своїх батьків, особливо до матері?

·        Як Ґрей ставився до простих людей, до моряків?

·        Як люди сприймали Ґрея? Наведіть приклади з тексту.

Складання плану характеристики Ґрея

1.     Життя у замку.

2.     Мрії про широкі простори.

3.     Як Ґрей став капітаном.

4.     Туга за ідеалом.

5.     Ассоль – втілення ідеалу Ґрея.

6.     Дива треба робити своїми руками.

4. Підсумкове завдання.

Які істини утверджуються в повісті – казці «Пурпурові вітрила»?

5. Домашнє завдання.

Підготуватися до уроку розвитку зв’язного мовлення. Поміркуйте над темою «Якби Ґрей не зустрів Ассоль»

Тема. Твір – мініатюра «Якби Ґрей не зустрів Ассоль уві сні..»

Мета. Узагальнити знання учнями твору, спонукати їх до переосмислення прочитаного, розвивати навички зв’язного мовлення, вміння досліджувати художній текст, висловлювати або обстоювати власні думки з приводу прочитаного, формувати прагнення до логічного мислення, художньої уяви, виховувати вдумливого читача.

Як тісно сплелися тут доля,воля

Й властивість характерів.

О. Ґрін

Зміст роботи

Вступне слово вчителя (звернення до теми й епіграфа уроку)

Випадковість… Іноді вона вирішує долі людей. Простий збіг обставин – але «Ґрей і Ассоль знайшли одне одного вранці літнього дня, повного неминучості». Випадковість і неминучість. Ці слова є взаємовиключними за своїм смислом, проте саме неминуча випадковість з’єднала серця двох людей.

«Як тісно сплелися тут доля , воля й властивість характерів»

Підготовка до написання твору – роздуму

Бесіда (узагальнення вивченого матеріалу)

·        Що вирізняло Ассоль серед капернців? (дочка рибалки навіть зовні була несхожою на мешканців Каперни: тендітна, ніжна, із сумним поглядом дорослих очей; у багатому внутрішньому світі Ассоль органічно поєднується любов і тонке відчуття природи, працелюбність і мрійливість, уміння зносити образи і воля до життя, очікування дива і кохання. Навіть капернцям здавалося, «що їй дано більше, ніж іншим – лише іншою мовою».)

·        Яким було життя Ассоль до зустрічі з Ґреєм? ( ще з дитинства Ассоль відчула на собі вияв громадської думки: в неї «кидали грязюкою і дражнили», її цуралися та били, принижували; «дівчинка зростала без подруг», самотня, дивакувата для інших, проте віддана своїй «Пурпуровій мрії»)

·        Яку роль у житті Ассоль відігравали пурпурові вітрила? ( змайстрована Лонґреном іграшка – казка, яку розповів дівчинці Егль,мрія, яка підтримувала Ассоль у житті, щастя, подароване Ґреєм, - символ мрії, кохання, відданості)

·        Чим відрізнявся Артур Ґрей від членів своєї родини? (в аристократичній родині Артура Ґрея панували холодна велич та бездушність; проте хлопчик народився з «живою душею», в якій було місце співпереживанню до благородних вчинків, «духу дослідження», цілеспрямованості та незламності характеру)

·        Як жив Ґрей до того, як побачив Ассоль? ( «Він народився капітаном, хотів бути ним та став ним». Артур відцурався від того світу, в якому його портрет «міг висіти на стіні без шкоди для честі роду», і проміняв це життя на долю простого моряка. «Ґрей ішов до мети зі зціпленими зубами та зблідлим обличчям», «він мовчки зносив глум, знущання й неминучу лайку» до того часу, поки не став капітаном)

·        Що спільного між світами, в яких жили Ассоль і Ґрей? ( герої належать до різних прошарків суспільства –простолюдинів та аристократів, але ці світи пройняті бездушністю, примітивністю існування, нерозумінням і жорстокістю стосовно тих, які не вписуються у загальноприйняті рамки)

·        Як зустрілися Ассоль і Ґрей? ( «Секрет» став на рейді у Ліссі, що неподалік від Каперни. Ґрей вирішив цієї ночі порибалити. Разом із Летікою він опинився у тому лісі, де спала стомлена Ассоль. На світанку Ґрей , блукаючи лісом, побачив сплячу красуню, і «все зворушилося, все усміхнулося в ньому»)

·        Чому незнайома дівчина зацікавила Артура Ґрея? («Можливо, за інших обставин ця дівчина була б помічена ним тільки очима, але тут він інакше побачив її»)

·        Як ви зрозуміли слова «інакше побачив її»? ( тобто відчув споріднену душу, побачив не форму (зовнішність), а зміст ( внутрішню красу) дівчини)

·        Чому Ґрей вирішив зробити диво своїми руками? ( «Я приходжу до тої, яка чекає мене, я ж не хочу нікого іншого, окрім неї», «незабаром ви побачите дівчину, яка не може, не повинна інакше вийти заміж, як тільки у такий спосіб»)

Складання каліграми

Цей корабель пливе на хвилях життя, в якому тісно переплелися доля, випадок і неминучість, до щастя, що, як сонце, опромінює героїв. У вигляді темної хмари позаду залишається минуле, в якому, окрім самотності, нерозуміння , приниження та боротьби з долею, немає нічого. Досягти щастя героям допомагає віра в диво, надія на здійснення мрії, любов одне до одного, а головне – розуміння того, що «потрібно робити дива своїми руками». Від минулого до щастя героїв несуть пам’ятні вітрила. Протистояння суспільству, несхожість з іншими, жива душа, незламна воля та здатність мріяти – ці риси характеру героїв роблять неможливими їхнє існування у світі примітивного буття, ницості і бруду, духовного вбозтва.

Повторення відомостей про твір – мініатюру.

Рекомендації учням щодо написання твору – мініатюри

Настанови для учнів щодо написання твору  на запропоновану тему:

·        Поміркуйте, що б сталося із героями, якби випадково Ґрей не потрапив до лісу і не побачив сплячу Ассоль?

·        Спробуйте простежити: як змінилася б доля Ассоль якби її мрія не здійснилася; чи змогла б дівчина пристосуватися до буденності, стати такою, як всі, чи змогла б вона бути щасливою?

·        Простежте подальше життя Ґрея: він досяг своєї мети – став капітаном, має те, чого бажав; чи зміг би Ґрей одружитися з іншою дівчиною? Яка жінка повинна бути поряд із цим героєм?

·        Зробіть висновки

Написання твору – роздуму

Оцінювання роботи учнів на уроці

Домашнє завдання.

Дописати твір

Тема. Йоганн Вольфганг Ґете. «Нічна пісня подорожнього». Зображення взаємозв’язку різних сфер природи й людини в поетичному творі.

Мета. Дати учням початкові відомості про життя і творчість Й.В.Ґете; формувати розуміння специфічності зображення природи в поетичному творі «Нічна пісня подорожнього»; розвивати навички виразного читання ліричних творів. Поповнювати теоретико – літературні знання учнів; виховувати у них шанобливе ставлення до творчої спадщини Ґете.

Обладнання: Підручник зі світової літератури, портрет Ґете, репродукції гірських пейзажів.

 Тип уроку: урок засвоєння нових знань і вироблення на їхній основі вмінь і навичок.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

·        Перевірка рівня засвоєння матеріалу попереднього уроку.

Тема взаємовідносин людини з природою – одна з найпоширеніших в літературі. З яким твором і якого автора ми знайомились на минулому уроці?

·        Виразне читання напам’ять поезії Джона Кітса «Про коника та цвіркуна» кількома учнями.

·        Презентація ілюстрацій до поезії, їх захист.

ІІ. Робота над темою уроку.

·        Повідомлення теми й мети уроку.

·        Запис у зошиті.

1. «Літературна розминка»

Розгляньте репродукції картин Каспара Давіда Фрідріха «Подорожній над морем туману» та «Пейзаж із самотнім деревом».

·        Яким настроєм забарвлена кожна із них?

·        Яка картина вам сподобалась більше і чому?

·        Які думки вона у вас викликала?

·        Які кольори переважають на цих картинах?

2. Виразне читання вчителем «Нічна пісня подорожнього» Ґете у перекладі П. Тимочкина. (додаток №2)

Над горами зорі

Зійшли,

Все замовкло в борі,

Навкруги

Тиша без меж.

Ніч в гаї приспала

              Пташину, -

Жди ще хвилину

Й спочинеш ти.

3. Цю поезію написав великий німецький поет Йоган Вольфганг Ґете. Про життя і творчість цього поета повідомлять нам учні – літературознавці, які підготували розповідь самостійно.

1-й учень –літературознавець. Про дитинство та юність Ґете.

2-й учень – літературознавець. Про становлення Ґете як поета.

3 –й учень літературознавець. Ґете та Україна.

4. Робота з підручником.

 Виразне читання поезії Ґете в перекладі Миколи Бажана.»Нічна пісня мандрівника».

5 Аналіз поезії.

·        Які картини природи змальовує автор в поезії?

·        Яким настроєм сповнена поезія?

·        Визначте тему вірша

6. Компаративний  аналіз перекладів П. Тимочка та М. Бажана.

·        Як у перших рядках обох поезій описується природа? Які слова підбирають перекладачі?

·         Як описується нічний спокій у перекладі Бажана, а як у Тимочка?

·        В якому перекладі точно вказана пора  доби?

7. Робота в групах .

Клас ділиться на 2 групи.

Завдання для першої групи: визначте художні засоби, що використовує поет П. Тимочка

Завдання для другої групи: визначте художні засоби, що використовує поет Бажан.

(Схема . Дивись додаток №1)

8. Слово вчителя.

У літературі, окрім оригіналу та перекладу, існує таке поняття, як переспів.

(запис у зошитах)

Переспів – вірш, написаний за мотивами поетичного твору іншого автора, з елементами наслідування, наближений до перекладу, але відмінний від нього.

9. Поетична хвилинка.

У російського поета М.Ю.Лермонтова є чудовий переспів поезії Й.В.Ґете «Нічна пісня подорожнього». Називається вона «Из Ґете».

Читання вчителем поезії мовою оригіналу.

«Из Гёте»

Горне вершины

Спят во тьме ночной;

Тихие долины

 Полны свежей мглой;

Не пылит дорога,

Не дрожат листы…

Подожди немного,

Отдохнёшь и ты.

ІІІ. Підсумок уроку.

Зображення природи в поетичних і прозових творах називається пейзажем. Пейзаж у поетичному і прозовому творі має спільні і відмінні риси. Замилування автором природою, передача душевного стану персонажів, створення особливої емоційної атмосфери є і у прозовому, і у поетичному творі. Лише у поезії це досягається невеликою кількістю слів.

Картина  гір, сплячої природи не залишає байдужим читача і тепер, у ХХІ столітті, і наших нащадків вона, безумовно, бентежитиме, і хтось із них

( із нас), натхненний чудовим краєвидом, створить свій поетичний шедевр.

ІУ. Рефлексія.

На сьогоднішньому уроці я відчув…

Сьогодні я дізналася…

 Для мене було новим…

У. Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал підручника сс..122 -126; виразне читання поезії.

Додаток №1

Додаток №2

Переклад Й.В.Ґете «Нічна пісня подорожнього» П. Тимочка

Над горами зорі

Зійшли,

Все замовкло в борі,

Навкруги

Тиша без меж.

Ніч в гаї приспала

              Пташину, -

Жди ще хвилину

Й спочинеш ти.

Тема. Джон Кітс. « Про коника та цвіркуна». Поетизація образу природи          у вірші, його ідея. «Поезія землі не вмре ніколи….»

Мета. Познайомити учнів з творчістю відомого англійського письменника Джона Кітса; розвивати навички виразного читання та початкового аналізу поезії; сприяти усвідомленню понять «тема» та «ідея» твору, «епітет», «метафора», «уособлення»; формувати естетичні смаки і творчі здібності; виховувати здібного читача.

Обладнання. Портрет Джона Кітса, збірки його поезій, записи на дошці, картки для індивідуальної роботи, презентація «Картини природи».

Тип уроку. Вивчення нового матеріалу.

Епіграф: « Природа – вічний зразок мистецтва, а найвизначніший та найблагородніший предмет у природі – людина». В. Бєлінський

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Оголошення теми й мети уроку, запис у зошити.

 Слово учителя.

 Життя швидкоплинне, лише мистецтво – вічне. Вічним зразком мистецтва є природа. Лише в співдружності з природою людина живе щасливо.  

·        Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що людина і природа – це єдине ціле, що в цій єдності людина щаслива?

·        Що таке щастя?

·        Які асоціації виникають у вас, коли ви чуєте слово «щастя»?

«Ланцюжок асоціацій»

Щастя – родина, здоров’я, природа, море, ліс, канікули, друзі, відпочинок….

·        Які асоціації виникають у вас, коли ви чуєте слово «природа»?

Природа – ліс, відпочинок, сонце, людина, земля…

·        Чи є слова, спільні для обох понять?

Гра «Веселка»

·        Пригадайте, скільки кольорів має веселка?

·        Коли ви дивитеся на веселку після літнього дощу, що ви відчуваєте? Чи можна це назвати щастям?

Давайте і ми відгадаємо загадки про природу і створимо власну веселку. Відгадки до загадок ми з вами напишемо на кольорових стрічках.

·        Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає.(Сонце)

·        Коли нема – чекають, коли прийду – втікають. (Дощ)

·        Вийшла звідкись гарна дівка, на ній квітка – семицвітна, а де з річки воду брала, там коромисло зламала. (Веселка)

·        Зоря – зірниця, красна дівиця,

 По небу гуляла, плакала – ридала,

 Місяць бачив – не підняв,

 Сонце встало і забрало. (Роса)

·       Рукавом махнув – дерева нагнув. (Вітер)

·       Зимою спить, а влітку шумить. (Річка)

·       Хто малюнок на вікні уночі зробив мені? (Мороз)

Слово вчителя. Нехай складена вами веселка налаштує вас на романтичний лад, допоможе нам з гарним настроєм познайомитися з поетом, для кого природа – це не тільки відпочинок, а й джерело натхнення, скарбниця тем, сюжетів для творчості. Знайомтесь – Джон Кітс ( презентація портрета поета)

ІІ. Формування нових знань, умінь, навичок.

1.     Слово вчителя.

Кітс прожив лише 26 років і написав не так вже й багато. Під час життя слава до нього не прийшла, а лише знайшла його через 10 років після смерті.

 Джон Кітс народився 31 жовтня 1795 року в Лондоні. Батько його був простим конюхом, на життя заробляв утримуванням платної конюшні. Та цих коштів не вистачало для утримання родини і для освіти своїм дітям.

 Коли Джону виповнилося 8 років, батько загинув унаслідок трагічного випадку. Мати вийшла заміж удруге, але шлюб виявився невдалим і незабаром закінчився розлученням. Разом з матір’ю діти, а їх було п’ятеро, переїхали до бабусі. Але щасливе життя тривало недовго: мати захворіла і померла від сухот. Так на 15 році життя Джон залишився сиротою.

Кітс шукав професію, яка б прогодувала родину і взявся студіювати медицину. Він мав здібності до цієї справи, старанно вчився , і отримав місце молодшого хірурга.

Утім, понад усе юнак любив поезію. Він багато читав, особливо твори давньогрецької літератури. На дозвіллі вправлявся у віршуванні. От тільки вільного часу в нього було дуже мало. Згодом Кітс постав перед вибором: література чи медицина. Після того, як надрукували перший його твір, вже не вагався – обрав літературну творчість.

Кітсові залишилося жити лічені роки. За цей час він оприлюднив низку своїх творів, здійснив захопливу подорож до Шотландії, пережив кохання до Фанні Брон, з якою не міг одружитися через нестатки. Хвороба, що тяжіла над ним, забрала його із життя. Це сталося в Італії 23 лютого 1821 р. До останніх днів він складав чудові вірші, у яких оспівував красу довколишнього світу.

2.     Виразне читання поезії «Про коника та цвіркуна»

3.     Бесіда за прочитаним.

·        Які почуття і емоції виникли у вас під час читання поезії? Свої спостереження відмітьте у картці №1. (дивись додаток№1)

·        Які картини природи ви б намалювали, якби були художниками?

·        Які «дрібниці» природного життя оспівує автор?

·        Пригадайте, що називається антитезою, епітетом і метафорою.

4.     Робота в групах. (Інформаційні картки. Дивись додаток№2)

 Клас поділений на три групи .

Завдання для першої групи: знайдіть у вірші епітети

Завдання для другої групи: знайдіть антитезу

Завдання для третьої групи: знайдіть метафору.

5.     Звіт груп.

6.     Визначення теми та головної думки поезії

 Прочитайте в підручнику, що називається сонетом.

7.     Доведіть, що поезія «Про коника та цвіркуна – сонет»

ІУ. Підсумок уроку.

Учитель. Відомий педагог В. Сухомлинський писав: « На світі є не тільки потрібне й корисне, є ще й прекрасне. Перед людиною відкрилась радість життя, тому що вона почула шепіт листя і пісню коника, журчання весняного струмка і срібні переливи жайворонка в спекотному літньому небі, тремтливий дотик сніжинок і стогін заметілі, ніжне хлюпотіння хвиль і урочисту тишу ночі. Почула і, затамувавши подих, слухає сотні і тисячі літ чудову музику життя». Цю «чудову музику життя» ви відчували, коли на сьогоднішньому уроці вперше слухали сонет Джона Кітса.

У. Рефлексія.

 «Мікрофон»

Закінчіть речення.

« На сьогоднішньому уроці я дізналась…»

«На цьому уроці я відчула…»

«»Я для себе зробила такий висновок…»

УІ. Домашнє завдання.

Вивчити напам’ять сонет Дж. Кітса; намалювати ілюстрацію до поезії;

вивчити  літературознавчі терміни.

Додаток №1.

Додаток №2

Епітет - це особливе художнє означення, яке на­дає означуваним словам особливої художньої забарвленості й наповне­ності: Веселі промінці, грайливий дощик.

Метафора (перенесення) - один з основних тропів поетичного мовлення. В мета­форі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чиконтрастністю: Осінній вечір морозом дихав.

Уособлення - вираз, що дає уявлення про яке-небудь поняття або явище шляхом зображення його у вигляді живої особи. Часто уособлення застосовується при зображенні природи, яка наділяється тими або іншими людськими рисами: Грім розсердився, сонечко сміється.

Тема - узагальнена основа змісту художнього твору, те, про що в цілому йдеться в ньому.

Ідея - голов­на думка, що служить узагальненим вираженням змісту всього твору й містить у собі оцінку зображених у ньому життєвих явищ.

     Тематичне оцінювання з теми «Античність»

Початковий рівень

1.Які священні книги народів світу ви знаєте? З якими релігіями вони пов’язані?

2. Хто такий Гомер і що ви про нього знаєте?

3.Про що розповідається в «Енеїді» Вергілія?

Середній рівень

1. Веди. Загальна характеристика.

 2. Авеста. Загальна характеристика.

 3.Основні складові Корану.

 4.Складові Біблії. Час написання Старого та Нового Заповітів.

5. Доля Ісуса та його вчення у Біблії.

6. Історична основа «Іліади», її зв'язок із міфами.

Достатній рівень

1. Головні цінності християнської моралі.

2. Характер взаємин богів та героїв в «Іліаді».

3. Характеристика образу Ахілла. («Іліада»)

4. Характеристика образу Гектора. («Іліада»)

5. Характеристика образу Енея. («Енеїда»)

6. Основні ідеї «Енеїди» Вергілія .

Високий рівень

1. Гомерівське питання.

2. Творче наслідування Вергілієм Гомерових поем.

3. Вергілій і Котляревський.

4. Біблійні мотиви у світовій літературі і мистецтві.

5. Актуальність «Іліади» Гомера для нашого часу.

6. Актуальність «Енеїди» Вергілія для нашого часу.

Тема. Том Сойер і його оточення.

Мета. Навчати учнів бачити і розуміти багатогранність образу головного героя повісті Тома Сойера, показати роль дружби в його житті;

Розвивати вміння та навички зіставляти образи, аргументувати цитатами з тексту, складати план до порівняльної характеристики героя;

Виховувати розуміння переваг чудового періоду у житті людини – дитинства, його неповторності й минущості.

                           Хід уроку

1. Оргмомент.

2. Актуалізація опорних знань учнів.

Бесіда:

Ø Який твір і якого автора ми зараз вивчаємо?

Ø Пригадайте, що називається повістю?

Ø Від імені кого ведеться розповідь у повісті «Пригоди Тома Сойера»?

Ø Чи можна сказати, що повість «Пригоди Тома Сойера – це твір з елементами автобіографії?

Вікторина за змістом повісті:

Ø Назвіть справжнє ім’я Марка Твена .(Семюела Ленгхорн Клеменс).

Ø Як звали зведеного брата Тома? (Сід)

Ø Назвіть ім’я хлопчика. Якого найбільше боявся Том . (Бен Роджерс)

Ø Які подарунки отримав Том від тих , кому давав білити паркан? (Яблуко, паперового змія, дохлого пацюка, 12 алебастрових кульок, поламаний пищик, скельце від синьої пляшки, порожню котушку, ключ, грудку крейди, олов’яного солдатика, шість пістонів, однооке кошеня)

Ø Який день тижня Том не любив найбільше? Чому? (Понеділок, бо потрібно було іти до школи).

Ø Як Том потрапляв додому, коли спинився? (Через вікно)

Для того , щоб розкрити тему сьогоднішнього уроку «Том Сорер і його оточення», ми повинні з’ясувати, хто ж був навколо хлопчика, з ким він жив, з ким він спілкувався із тих частин твору. Які ви прочитали.

Бесіда:

Ø В чиєму домі жив Том? (у тітоньки Поллі)

Ø Як тітонька Поллі ставиться до хлопця?

Ø Які відносини були у хлопця з Сідом? Охарактеризуйте Сіда. (Слухняний, тихенький. Зразкова дитина, але наклепник, зрадник, лицемір)

Ø Продовжіть за даним початком характеристику Тома : веселий, бешкетник, забіяка…(лицар, життєрадісний, справедливий, винахідливий, сміливий, кмітливий, фантазер, щирий друг…)

Ø Чи поважали діти Тома? Чому? (бо він прекрасний організатор, надійний друг, веселий, чесний. Порядний, благородний)

Ø Що ви розкажете про Гека Фінна

Ø Чому діти його любили . а дорослі ненавиділи?(Гек злидар, а дорослі ніколи не сприймають таких людей. Діти ж навпаки. Заздрять його свободі)

Ø  Назвіть характерні риси Гека Фінна.( чесний, благородний, порядний, людяний, безкорисливий, самостійний, справедливий, надійний, сміливий, добрий)

Розкажіть коротко про пригоду, яка сталася з хлопцями на цвинтарі.

Виразне читання розділу 10.

4. Закріплення.

Ø Скажіть . чи можна назвати дружбу Тома Сойера і Гека Фінна справжньою?

Ø Як ви розумієте поняття «справжня дружба»?

Ø Чому повчає хлопчиків Марк Твен? (бути сміливими, чесними, благородними, допомагати один одному).

5. Домашнє завдання.

Прочитати розділи 11 -17. підібрати цитати  до характеристики Гека Фінна.

Тема. Король комедії. Ж.- Б. Мольєр.

Мета. Подати творчу біографію Мольєра, показати зв’язок його творчості із класицизмом, розкрити естетичні принципи митця, розпочати вивчення твору «Міщанин-шляхтич», визначити основні конфлікти та проблеми твору, розвивати вміння готувати повідомлення на літературну тему, аналізувати  драматичний твір, навички інсценізації, коментованого читання, творче мислення учнів, виховувати інтерес до творчості Мольєра, непримиренність до лицемірства, рабського приниження, марнославства.

Тип. Комбінований.

                ХІД УРОКУ

1.    актуалізація опорних знань учнів.

Бесіда за запитаннями вчителя.

Ø  Які два художні напрями панували у 17 столітті?

Ø  Дайте їх визначення.

Ø  Назвіть основні принципи класицизму.

Ø  Назвіть представників класицизму в літературі та в інших видах мистецтва.

Ø  За яких умов формувався класицизм у Франції.

2.    Підготовка до сприйняття навчальної теми.

Мольєр прийшов в літературу в період розквіту класицистичної трагедії. Хоч Корнель і Расін писали й комедії, проте в той час комічним виставам не надавали такого значення, як трагедії. Комедії сприймались глядачами як несерйозне видовище, яке має лише розважити публіку. Мольєр вкладав у комедії зовсім інший зміст. Його комедії були не тільки цікавими, а й повчальними. Беручи образи й сюжети для своїх комедій із сучасного йому життя, драматург показував людям їх самих з усіма їхніми пристрастями, вадами, помилками. Мольєр поєднав правила класицизму з традиціями  народного театру, що надало його комедіям особливої життєвості та динамізму. Його твори стали вираженням духу народу, духу вільнодумства, непокори та протесту проти всього ницього, фальшивого , порочного. Мольєр довів, що у класицизмі комедія має не меншу, а можливо, навіть і більшу значущість, ніж трагедія. Водночас митець був сміливим новатором у галузі літератури й театральної діяльності: ступивши за межі класицизму, заснував нові принципи драматургії.

Мольєр прийшов у літературу за часів утвердження королівської влади. Людовік 14 , «король-сонце», чекав від класицистів прославлення монаршої волі. Втім, не зважаючи , на безліч хвалебних творів на честь короля, справжнім володарем епохи став Мольєр – великий король комедії. Із нам рахувався не тільки король, але й церква, й аристократи, і буржуазія. Мольєра не любили можновладці, проте його не можна було не помічати, бо він панував над думками й почуттями народу.

3.    Оголошення теми й мети уроку.

4.    Формування нових знань , умінь, навичок.

Повідомлення учнів про життя і творчість Мольєра.

                          План

1.    Походження Мольєра.

2.    Роки навчання.

3.    Мольєр на чолі «Блискучого театру».

4.    Мольєр – драматург, актор, режисер.

5.    Розквіт таланту.

6.    Мольєр і король.

7.    Переслідування митця церквою.

8.     Останні роки драматурга.

                       ТЕАТР Мольєра

   МОЛЬЄР – блискучий майстер комедії, у створенні якої він спирався як на літературні, так і на народні традиції. Ще в юності письменник захоплювався античною літературою, особливо комедіями Плавта і Теренція. В античних авторів він вчився способам узагальнення характерів і увиразнення комічних конфліктів, прийомам побудови композиції комедії та образної системи. Як класи цист, Мольєр дотримувався жанрової ієрархії, в його комедіях порушувались проблеми реального життя і діяли сучасні авторові герої. Письменник надавав перевагу зображенню якоїсь однією провідної риси в персонажах ( жадібність, лицемірство, марнославство).

Як і всі класицистичні образи, герої Мольєра – носії якоїсь однієї ідеї, вади, чи пристрасті. Мові комедій Мольєра притаманні риси розмовного стилю. Персонажі чітко поділяються на позитивних і негативних, хоча Мольєр зробив крок до реалізму, створивши вперше в літературі багатозначний образ Дон Жуана. Основним критерієм оцінки персонажів у комедіях французького драматурга був розум, здоровий глузд. Герої зображувались схематично, вони були статичними, універсальними типами, що також відповідало вимогам класицизму. Як і всі класи цисти, Мольєр прагнув повчати людство. Він вважав свої п’єси та їхніх героїв моральним уроком суспільству.

У своїй творчості Мольєр звертався до досвіду Корнеля, Расіна, Скаррона та інших драматургів. В італійській комедії «масок» і комедії «дель арте» він навчився прийомам імпровізації, способам організації вистави, створенню правдивих характерів. В іспанській комедії інтриги Мольєра приваблювали захоплюючий сюжет, його логічний розвиток, психологічна мотивація поведінки персонажів. А з фарсу, народного і давнього мистецтва, драматург брав комічні ситуації, теми, образи, що відзначалися великою достовірністю й життєвістю. Спираючись на традиції народного театру, Мольєр розробив своє розуміння природи та призначення сміху. На його думку , смішне  слід видобувати із зображуваної дійсності, або навпаки – приносити туди сміх. Але сміх, який викликає комедія, цінний не тільки сам по собі: шляхом висміювання вад людей, за словами Мольєра, досягається  їх виправлення, тому сміх набуває надзвичайного суспільного значення.

Французький комедіограф зробив низку важливих відкриттів, які стали  новим кроком у розвитку жанру. Мольєр прагнув наблизити комедію до сучасності, але водночас у конкретному він умів бачити типове, характерне для всього людства у ті часи. Його образи взяті безпосередньо з самого життя, вони правдиві й достовірні. Мольєр поєднав комедію характерів із комедією обставин. Він  використовував у своїх п’єсах не тільки словесні засоби, а й співи, музику, танці, що обумовило появу опери та балету. Письменник умів з’єднувати комічне і трагічне, що надавало його персонажам особливої привабливості й виразності.

        РОБОТА З ТАБЛИЦЕЮ

     ЕСТЕТИЧНІ ПОГЛЯДИ Мольєра

1.    театр – дзеркало суспільства.

2.    Велика виховна роль театру.

3.    Дві мети комедії: розважати і повчати.

4.    Завдання комедії – відображати вади людей взагалі і зокрема вади сучасників.

5.    Природність і простота структури п’єси та гри акторів.

6.    Сатира – більш активна сила у боротьбі з пороками, ніж трагедіями.

7.    Типізація характерів ( художні образи – результат спостереження за сотнями людей).

ХУДОЖНІ ВІДКРИТТЯ МОЛЬЄРА.

1.    Правдиве зображення характерів.

2.    Дійові особи його п’єс – не міфічні та історичні герої, а люди зі звичайного життя.

3.    Використання у п’єсах музики, танців, співів. Це сприяло народженню нових жанрів – опери та балету.

4.    Створення двох типів комедії: комедії обставин, комедії характерів.

5.    Порушення правил класицизму в інтересах комедії.

6.    Поєднання комічного і трагічного конфліктів.

      Історія створення п’єси «Міщанин – шляхтич»

У 1669 році король Людовік 14 приймав у своїй резиденції у Версалі турецьких послів на чолі із Соли ман –агою. Турків змусили довго чекати, а потім прийняли їх у галереї Нового палацу, що була прибрана надзвичайно гарно. Король сидів на троні, а на вбранні короля було діамантів на 14 мільйонів ліврів. Утім, Солиман –ага не виказав ніякого захоплення. У нього був такий вираз обличчя, начебто у Турції носять такі костюми  всі. Поведінка турецької делегації не сподобалась королю, і він наказав придворному композитору і драматургу написати таку п’єсу, яка б висміювала турків. Так був створений «Міщанин – шляхтич». Прем’єра вистави відбулася 14 жовтня 1670 року в Шамборі. Після закінчення п’єси Мольєра охопив жах: король не вимовив ні слова. Мовчання короля всі помітили, і всі одразу почали лаяти п’єсу. Про це писав М. Булгаков у книзі «Життя пана де Мольєра». 16 жовтня у Пале – Роялі відбулася друга вистава комедії. І знову на ній був присутній король. При зустрічі з автором король сказав: « Пане Мольєре, я хотів вам дещо сказати з приводу вашої п’єси.  Я нічого не сказав вам після першої прем’єри, оскільки ще не встиг скласти своє враження. Однак тепер я скажу. Ваші актори грають пречудово. А ви написали гарну п’єсу, жодний із ваших попередніх творів не справляв на мене такого враження, як «Міщанин – шляхтич». Сподіваюсь, ви прославите у своїх творах мене і мій час».

МОЛЬЄР І КОРОЛЬ

Історик Мішле в описі часів царювання Людовіка14 багато написав про Мольєра. Він писав: « немає сенсу порівнювати Мольєра із Шекспіром. Шекспір не стояв біля порогу кімнати Єлизавети . цей піднесений мрійник жив у своєму власному театрі; хоча він був надто зайнятий, у нього , у нього був час для роздумів. А Мольєр розривався на частини, кидався з боку в бік між двома ролями, що випали на його долю, але перш за все він був лакеєм короля, який стелив королю постіль, завжди на варті при дворі, цьому ніколи не спокійному полі битви. Ці величезні зусилля тривали вісім років, і Мольєр загинув серед них». То хто ж насправді був Мольєр – лакей короля чи великий митець? І чи можна вважати його п’єсу «Міщанин – шляхтич» лише твором на потребу дня, на замовлення короля?

У ті часи все залежало від волі монарха. Людовік 14 визначив долю трупи Мольєра, віддав у його розпорядження Пале – Рояль, захистив від церковників у період роботи над «Тартюфом». Король створив Мольєрові всі умови для праці. Завдяки милостям правителя піднявся престиж театральної професії, і драматург з гордістю став носити ім’я Жан Батіст Поклен де Мольєр. Комедіографа шанували не тільки буржуа, а й аристократи, члени королівської родини. Він став багатою людиною.

Мольєр, як міг, служив Людовіку 14. він не тільки писав для нього п’єси й балети, але й не відмовлявся від лакейських обов’язків – стелив постіль, подавав королю предмети побуту, допомагав одягатися, що, до речі, вважалось тоді за честь.  Але в останні роки драматург втратив прихильність Людовіка 14. наприкінці 1660 – на початку 1670 років Мольєр створював свої комедії-балети, які так любив король, разом з італійцем Ліллі, котрий незабаром повністю заволодів увагою короля. Людовік 14 не міг тепер ніяк обійтися без Ліллі у придворних розвагах, і останній отримав монополію не тільки на всі музичні твори, що виконувалися у всій Франції, а й на тексти до них. Це означало, що Мольєр мав віддати йому половину своїх творів. Драматург боровся з цим, як міг. Він замовляв  нові партитури ворогу Люллі – Шарпантьє, ставив з музикою «Витівки Скапена», де музика була не потрібна, переробив «Учених жінок», але без прихильності короля він існувати не міг, бо від монарха залежало існування театру Мольєра.

В «Удаваному хворому» Мольєр зробив ще одну спробу повернути любов короля. До п’єси був написаний спеціальний пролог , де лестощі на адресу монарха переходили всі розумні межі. Але пролог так і не прозвучав зі сцени, бо Людовік 14 не хотів бачити «Удаваного хворого», можливо, тому, що музику  до комедії писав не Люллі, а Шарпантьє. І п’єса була поставлена не в палаці, а в театрі Мольєра на вулиці Ришельє.

Як писав Вольтер, «муза Мольєра була занадто гнучкою, вона могла принижуватись й плазувати, коли це було потрібно, а потрібно це було майже завжди, і Мольєр йшов на це – не заради себе, а заради свого театру, заради комедії, перед якою  однією він побожно схилявся.» хоча Мольєр і служив королю, він зумів залишитися собою. Про те , що людина повинна бути собою, бути людиною в повному смислі цього слова, а не рабом, розповідається й у п’єсі «Міщанин – шляхтич» .

Евристична бесіда.

Ø  Визначте тему комедії «Міщанин – шляхтич».

Ø  Навіщо вчиться пан Жур ден? Чого він хоче досягти у житті?

Ø  Що викликає сміх, коли ви читаєте про навчання Жур дена? Хіба це смішно, коли людина вчиться?

Ø  У чому проявляється його дурість?

Ø  Хто з персонажів має здоровий глузд?

Ø  Як вони ставляться до спроби Жур дена стати аристократом?

Ø  Хто допомагає викрити Жур дена і сприяє шлюбу Леонта з Люсіль?

Ø  Як виявляється позиція автора? Як ви гадаєте, на чийому він боці?

ОСНОВНИЙ КОНФЛІКТ ТВОРУ

Ø  Визначте соціальні конфлікти у п’єсі. Які персонажі їх втілюють? (Мольєр показав зіткнення інтересів дворянства й буржуазії. Соціальні конфлікти розкриваються в стосунках між паном Журденом і графом Дорантом і Доріменою).

Ø  Які любовні конфлікти показані в п’єсі? ( у любовних конфліктах п’єси беруть участь такі персонажі: Леонт – Люсіль, Жур ден – Дорімена – Дорант, Жур ден – Дорімена – пані Жур ден, Ков*єль – Ніколь).

Ø  Чи є у п’єсі, крім любовних , інші моральні конфлікти? ( так, у комедії показано зіткнення здорового глузду, що втілює пані Жур ден, і рабського плазування , приниження, які втілені в образі пана Жур дена.)

Ø  З’ясуйте, що викриває Мольєр у п’єсі. Проти яких вад людини й суспільства спрямований сміх драматурга?

ПІДСУМКОВА БЕСІДА

Ø  Що ви дізналися про життя й діяльність Мольєра?

Ø  Який жанр драматургії він розвивав?

Ø  Які традиції він розвивав і що нового зробив у теорії і практиці театру?

Ø  Назвіть художні відкриття Мольєра.

Ø  Поясніть виховне значення комедії «Міщанин-шляхтич».

Ø  Які проблеми порушуються у творі?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Схарактеризувати образи комедії, дібрати цитати до їх характеристики.

ДОДАТОК ДО ТЕМИ

                  Усний журнал за життям і творчістю Мольєра

1 сторінка. Початок життєвого шляху.

Мольєр – поетичний псевдонім Жана Батіста Поклена. Народився він 15 січня 1622 року в Парижі в родині придворного шпалерника. Батько сподівався, що син успадкує його ремесло і знання.

Жан Батіст відмовився піти уторованим батьком шляхом. Він виявив неабиякі здібності й наполегливе бажання вчитися. За настійною вимогою діда батько віддав сина до Клермонського колежу. Це був один з найкращих навчальних закладів тогочасної Франції. Жан Батіст вивчав латину і греку, захоплювався філософією, вивчав юриспруденцію.

2 сторінка. Вибір шляху.

Із дитинства найзаповітнішою мрією юнака був театр. Закінчивши Клермонський колеж, Жан Батіст  на вимогу  батька поїхав до Орлеана і, склавши там іспит, отримав диплом юриста.

Коли перед двадцятилітнім юнаком постало питання – присвятити  своє життя прибутковій кар’єрі адвоката чи актора,  романтично настроєний юнак вибрав  останнє. Разом із друзями він засновує театр і бере собі псевдонім Мольєр. Своє творіння  вони назвали «Блискучим  театром», але воно не засяяло бажаним блиском: у трупи не було ні досвіду. Ні репертуару. До того ж до Парижа було запрошено італійську трупу, із якою товариші Мольєра конкурувати не могли.

Після невдалої спроби завоювати сцену у столиці вони вирушили у подорож по Франції.

Протягом 13 років ( 1645 – 1658 рр.) Мольєр працював у складі мандрівної трупи  комедіантів, виконуючи комічні ролі.

За ці роки Мольєр добре пізнав народне життя, осягнув характер думок людей, їхню психологію, інтереси, мову, нищівну народну іронію та гнучкий всеперемагаючий сміх. Усе це яскраво відобразилося в його творах.

3 сторінка. Народження таланту.

Мольєр ніколи не мріяв про самостійну літературну творчість. Талант драматурга відкрився в нього несподівано. Бідність репертуару трупи змусила його взятися за перо.

Спочатку Мольєр переробляв італійські фарси, пристосовуючи їх до французьких умов. Потім почав уводити в них оригінальні елементи, згодом узявся за самостійну творчість.

Так народився найкращий комедіограф Франції. П’єси були сповнені такої невимушеної веселості, що спектаклі проходили з тріумфом. Слава трупи росла. Чутка про неї дійшла до Парижа.

24 жовтня 1658 року трупа Мольєра виступала  в Лаврському палаці перед юним королем Людовіком 14, якому дуже сподобалися і комедія Мольєра «Закоханий лікар», і запальна гра актора в головній ролі. Король дозволив Мольєру оселитися в Парижі і навіть надав йому театральне приміщення біля Лувру, а згодом – ще краще, Пале – Рояль, побудований колись кардиналом Ришельє.

4 сторінка. Паризький період життя і творчості Мольєра.

Після першого спектаклю король назавжди став прихильником таланту Мольєра та його покровителем. Не раз він брав під свій захист письменника, що своїми  гостро-сатиричними п’єсами викликав роздратування дворянської знаті, служителів церкви, літературних недругів.  Однак свобода творчості під покровительством короля була відносною. На Мольєра накладають обов’язок брати участь в організації придворних свят. На догоду смакам короля, який любив сам виступати в танцювальних номерах на сцені, Мольєр написав кілька комедій – балетів.

Саме за наказом короля була написана комедія «Міщанин – шляхтич».

5 сторінка. Останній рік життя.

Останній рік життя Мольєра був затьмарений тяжкими втратами. Помирає його молодший син П’єр, ідуть із життя  давні друзі, які підтримували письменника. Тривають інтриги з боку  акторів трупи. Все це дуже підірвало моральний дух  та фізичні сили Мольєра. Він відчував. Що сили його згасають.

У такому стані Мольєр написав свій останній шедевр «Удаваний хворий», де розробив одну з найулюбленіших тем – про лікарів – шарлатанів і хворих, що їм вірять.

Уже смертельно хворий , Мольєр не тільки ретельно провів репетиції п’єси. А й сам виступав у ролі «хворого» Аргана. На четвертій виставі сталася катастрофа – у Мольєра пішла горлом кров. Через кілька годин після вистави він помирає. Біля його смертного ложа не було ні лікарів, ні священників. Паризький архієпископ заборонив ховати Мольєра за церковним обрядом. Прах драматурга був похований за огорожею цвинтаря. Проте на Мольєра-драматурга чекала велика слава, а вплив його вийшов за межі Франції та свого часу.

Тема. Класицизм як художній напрям у французькій                             літературі 17 століття. Основні правила класицизму.

Мета. Познайомити учнів з літературним напрямом                             класицизму, його особливостями, основними                                             правилами, причинами виникнення; викликати інтерес                учнів до теми, дати змогу зазирнути вглиб століть,                           відчути тогочасну історико-культурну атмосферу;                          розвивати навички усного монологічного мовлення,              конспектування; виховувати естетичний смак.

                            ХІД УРОКУ

1.    Вступна бесіда.

Ø  Із якими історико-літературними епохами ми з вами вже познайомилися?

( Античність, Середньовіччя, Відродження).

Починаючи із сьогоднішнього уроку, ми з вами познайомимося ще з однією історико-літературною епохою, яка називається класицизм.

Класицизм – художня система, яка склалася не лише в літературі, а й у живопису, скульптурі, архітектурі, музиці.

Нам потрібно з’ясувати особливості класицизму, причини його виникнення.

У ході уроку ви маєте робити записи в зошитах у вигляді конспекту.

Ø  Пригадайте, яку країну вважали культурним центром Європи часів Відродження? ( Італію)

Як у добу Відродження культурним центром була Італія, так у 17 столітті ним стає Франція. Деякі вчені вважають саме її батьківщиною класицизму.

Ø  Цікаво, чому саме Франція, а не Німеччина , не Італія стає батьківщиною класицизму? Що ж відбувалось у Франції в ці роки?

2.    Вивчення нового матеріалу.

Повідомлення учнів.

                         Франція у 17 столітті

У 17 столітті у Франції особлива форма правління – абсолютизм, коли вся влада належала одній людині – королю.

Був зламаний опір феодалів, подолана феодальна роздробленість. Державою були встановлені певні закони, які обмежували свободу людей.

Творцем французького абсолютизму був кардинал Ришельє. У період правління слабохарактерного і бездарного короля Людовіка 13 вся влада фактично належала фактично йому. Видатний політик, він сам керував  економікою, фінансами, армією, дипломатичними зв’язками. Вольовий  і широко освічений, він поставив свої таланти на службу французької державі, прагнучи зробити її такою ж могутньою та освіченою, як давній Рим доби Августа.

Наслідуючи приклад видатного римського імператора, кардинал взяв під свою опіку мову, літературу, мистецтво. Він відкрив Французьку Академію. Через Академію Ришельє міг спрямовувати творчість письменників. Неодноразово Академія виступала з критикою творів, які, на думку кардинала, не відповідали державним завданням. Таким чином Ришельє зробив літературу частиною державної ідеології.

Узагальнення за повідомленням.

Ø  Якої думки про мистецтво був ідеолог французького абсолютизму кардинал Ришельє?

Мистецтво стало частиною державної ідеології. Людям нав’язували певні погляди.  Поясніть схему, керуючись прослуханим повідомленням:

                                           Державна ідеологія

Економіка         політика        наука           мистецтво

                          Розвиток французького абсолютизму в 17                                                                                   столітті

Після смерті Ришельє (1642 р.), а наступного й короля, дворянство спробувало відібрати владу в малолітнього короля Людовіка 14, але невдало. 1660 року двадцятилітній король приступив до самостійного правління. Саме йому вдалося перетворити Францію на найсильнішу державу Європи. Французький двір став центром мистецтва і законодавцем моди та поведінки. Знать Німеччини , Росії та інших держав намагалася наслідувати звичаї, моди та розкіш Парижа.

Але юний король не забув про заколот. Він наказав побудувати собі в передмісті Парижа резиденцію – Версаль, де відчував себе в безпеці в оточенні 4 тисяч слуг і охорони. Він влаштовував придворні бали, на яких мусила бути вся знать. Улюбленою розвагою короля був театр.

Поділяючи політичні погляди кардинала Ришельє, Людовік14 продовжував укріплювати королівську владу. Він гордо проголосив:»Держава – це я»

Людовік 14 використовував з політичною метою імідж відкритої, доступної, життєрадісної людини, цінителя муз і заступника мистецтв. Проте за цим ховався хитрий і підступний політик, майстер придворної інтриги, небезпечний для недругів.

За Людовіком 14 французьке мистецтво, зокрема література, досягло найвищого розквіту, повністю сформувався французький класицизм.

Ø  Так що ж стало причиною виникнення класицизму? ( Укріплення монархічної влади)

Ø  Порівняйте опорні конспекти з поданим на дошці опорним конспектом:

Абсолютизм – державна влада належить монарху;

Головні політичні діячі Франції 17 ст.: кардинал Ришельє, Людовік 14 ( «Король-сонце»)—«Держава – це я!».

Причина виникнення класицизму – укріплення монархічної влади.

          Теорія літератури.

Класицизм( лат.—зразковий) . сама назва класицизм підкреслила той факт, що митці цього напряму наслідували античну «класику».

Ø  Пригадайте, за часів Відродження теж шанували античність. Як ставилися до античного мистецтва митці Відродження?

З мистецтва греків і римлян класи цисти взяли лише те, що вважали втіленням суворого порядку, логіки, гармонії. Як відомо, в основі античної архітектури лежить принцип прямих ліній або ідеального кола. Класи цисти сприймали цей принцип як перемогу розуму над почуттями, а за часів Відродження цінувалося насамперед почуття. У цьому різниця в наслідуванні та відродженні античного мистецтва за різних часів.

Робота над схемою «Риси античності у мистецтві доби Відродження та класицизму»

Відродження:                                                 класицизм:

Повага до людини;                                логіка;

Оспівування переживань,                  гармонія,

Почуттів, кохання.                                 Розум людини.

Критерії досконалого мистецтва: розум, правила, логіка.

Класи цисти вважали, що існують певні правила краси. Якщо художник буде точно дотримуватись їх, то він зможе створити досконалий художній твір.

ПРАВИЛА КЛАСИЦИЗМУ

1.Герої або позитивні ( зразок для наслідування), або негативні (моральний урок читачам).

2. Підкреслення в героїв однієї риси характеру ( честь, обов’язок, хоробрість, лицемірство, жадібність тощо).

3. Дотримання в драматургії правил трьох єдностей:

ДІЯ + ЧАС + МІСЦЕ

Дія – чітка композиція, час – один день, місце – в одному місці.

4.Конфлікт: пристрасті (серця) – обов’язку (розуму), останнє перемагає.

5. Літературні жанри поділяються на: «високі», «середні», «низькі».

3.    узагальнення за темою уроку.

Класицизм – мистецтво найсуворішої дисципліни форми і змісту.

Отже, за правилами класицизму, кожен твір повинне бути цілісним з точки зору задуму й форми, тематики й мови, жанру й композиції. Логічність , єдність, урівноваженість усіх елементів тексту – шлях до досконалості й естетичної довершеності.

Французький письменник Ніколо Буало став теоретиком класицизму. Він у трактаті «Поетичне мистецтво» вивів правила класицизму.

Класицизм породив великих драматургів, якими були Корнель, Расін, Мольєр.

4.    домашнє завдання.

Прочитати комедію Мольєра «Міщанин –шляхтич»; вивчити про французький класицизм, знати ознаки класицизму.

Тема. Ісікава Такубоку . Життя та творчість.

Мета. Ознайомити учнів з особистістю японського поета Такубоку;

          Дати уявлення про особливу форму вірша – танка;

           Відпрацювати вміння читацького сприйняття художніх творів;

         Розвивати логічне мислення і мовленнєві здібності; виховувати           поетичну культуру, толерантне ставлення до культур інших                  народів.

                           Хід уроку

1. Оргмомент.

2. Перевірка домашнього завдання.

Кілька учнів читають свої твори, написані удома.

Учні, які не читали поезій С. Єсеніна напам’ять , читають.

3. Вивчення нового матеріалу.

Слово вчителя.

Сьогодні ми з вами продовжимо вивчення поезії, але з холодної Росії перемістимося в східну краї ну – Японію.

Ø Пригадайте, якого японського автора ми нещодавно вивчали?

Ø Що ви знаєте про Японію, її культуру?

Ø Що таке ікебана?

Ø Що таке бонсай?

Завдання. Із даних фрагментів складіть японські прислів’я та                       приказки. Як вони характеризують японський народ? Що             цінують , поважають у цій країні?

Ø Чи відповідав Ісікава Такубоку уявленням свого народу?

Ø Біографію поета розповідає заздалегідь підготовлений учень.

Робота з підручником .

Прочитайте біографічні відомості з підручника і випишіть основні дати життя поета.

Бесіда за біографією Ісікави Такубоку.

Ø Коли народився поет?

Ø Де народився Ісікава Такубоку?

Ø Ким був батько поета?

Ø Які роки були найщасливіші в житті Ісікави Такубоку7

Ø Де навчався поет?

Ø Чим займався поет під час навчання?

Ø В якому журналі були опубліковані його перші твори? коли і яка була видана перша збірка поета?

Ø Чим було видатне життя Ісікави Такубоку?

Ø Коли помер поет?

Теорія літератури. Поняття танка. Історія розвитку танки.

Танка – коротка пісня , п’ятивірш, поширений у японській поезії, складається з 5 – та 7-складових рядків, що чергуються. Усього у строфі 31 склад .

                           Історія розвитку танки

Танка народилася із народної пісні.

                          Художні особливості:

Ø Танка не допускає докладної оповіді;

Ø В ній важлива музична тональність;

Ø Не має рими.

Звичайно ми це можемо спостерігати лише в оригіналі. А до нас прийшли лише переспіви поетових танка.

Ø Пригадайте що називається переспівом?

Переспів – вірш, написаний за мотивами поетичного твору іншого автора, наближений до перекладу, але відмінний від нього. Зокрема порушена ритмічна структура оригіналу.

В чому ж новаторство Ісікави Такубоку?

Ø Першим в японській поезії став ділити танка на рядки.

Ø Такубоку виділив особливо важливі за змістом слова в окремий рядок і тим зробив його більш наголошеним.

Ø Поет увів тонкі ритмічні ходи й цим наблизив поезію до розмовної мови.

Ø Такубоку – майстер психологічного самоаналізу.

4. Закріплення.

Отже. Підсумуємо усе, про що ми дізналися на сьогоднішньому уроці.

Ø Яке справжнє ім’я Ісікави Такубоку?

Ø Що вам найбільше запам’яталося із біографії поета, що найбільше вразило?

Ø Що називається танкою?

Ø Що таке переспів?

Ø В чому новаторство поета?

5. Домашнє завдання.

Вивчити біографію Ісікави Такубоку. Виразно читати танка поета. Спробувати пояснити ті танка, які найбільше вам сподобалися.

           Співвідношення історії світової та української                                   літератур. Художня література як мистецтво слова, її                        місце серед інших видів мистецтва.

У давній міфології існує міф про чарівного птаха – Фенікса, що начебто живе 500 років, а передчуваючи свій близький кінець, спалює себе у гнізді з пахучих гілок і знову відроджується з попелу молодим і оновленим. Легенда про Фенікса виникла ще у давній Аравії, а потім поширилася в Єгипті та Греції. Образ Фенікса використовується і в символіці християнства, зокрема зустрічається в українському іконописі. Вогненно-червоний чи золотий міфологічний птах , розмірами й зовнішнім виглядом схожий на орла , а окремими рисами на фазана, присутній у творах мистецтва  багатьох народів. Він став символом безсмертя, відродження, вічного оновлення, перемоги життя над смертю. Цього птаха можна вважати й символом невмирущості мистецтва, яке попри всі війни, катастрофи, соціальні кризи знову й знову відроджується і чарує кожне наступне покоління. М. Коцюбинський з  приводу відкриття пам’ятника  І.П. Котляревському у Полтаві 1903 року писав: «Полтава справляє нині свято українського слова. Сто літ минуло, як те занедбане, закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу , воскресло знов в устах батька нової української літератури, Івана Котляревського, голосно залунало по широких світах». А 45

 століть тому древній митець у своєму  «Повчальному слові Птахотепа» писав: «Мистецтво не знає меж…» Справді, мистецтво не знає меж ні в часі, ні в просторі. Воно безсмертне й вічне, а його чарівна сила відкривається лише тому, хто йде на діалог із ним, хто робить його частиною свого життя. Спробуймо осягнути значення мистецтва і місце літератури серед інших видів мистецтва, зробити новий крок до розуміння літератури як мистецтва слова, увійти в широкий і розмаїтий світ художньої творчості.

·         Значення мистецтва в житті людства.

Сторінки книги  чи витвір будь-якого виду мистецтва – надзвичайної краси речі, але їх легко знищити. Зруйнувати. Проте людство віками зберігає шедеври мистецтва, витрачає мільйони на їх зберігання у музеях і бібліотеках. Твори мистецтва не раз були причиною найбільших злочинів і навіть війн. Колекції рідкісних книг чи творів живопису – предмет гордості будь-якого народу. Чому ж людство так цінує мистецтво і пишається ним? Річ у тім, що людина відрізняється від тварини не лише здатністю говорити й мислити, але й культурною пам’яттю . через культуру особистість пізнає минулі епохи, духовні і мистецькі надбання різних країн і разом з тим – невмирущі духовно-естетичні цінності. Головна ознака мистецтва – це краса. Що не втрачає своєї значущості за будь-яких змін у суспільстві. А краса, як говорив Лев Толстой, -- велика сила, що одухотворює людину, надихає її на прекрасне. На добро, на пізнання себе й світу. Вона слугує не фізичним, а моральним потребам, втамовує спрагу душі, яка тягнеться до ідеалу.

·         Історія мистецтва.

            Література.

Як з’явилося поетичне слово?..  без з’ясування його походження ми не зрозуміємо історію виникнення літератури. Поетичне слово, тобто слово образне, -- основа літератури як виду мистецтва. Виникнення образного слова тісно пов’язане  з міфологією. Давні люди намагалися у міфах  пояснити таємничий і загадковий для них світ. І явища природи чи людського життя перетворювалися у свідомості людей на фантастичні речі, даючи приклади найдавніших пам’яток  літератури. Так виникли міфи про Прометея, який дав людям вогонь, міф про політ Дедала та Ікара, про виникнення сонця. Води, землі тощо. Навколишній світ наші предки  сприймали живим і рухливим. Тому вони вважали, що сонце «встає» і «сідає» за обрій, вовк «сердиться», птах «стогне», трава  «схиляється» до землі. Поетичні образи множилися, закріплюючись у мові, а образність – характерна ознака літератури як виду мистецтва. Образ завжди багатозначний. Він дає простір для фантазії людини, яка сприймає цей образ. Мова науки завжди є точною. А мова літератури – завжди образною. Тому не тільки дає інформацію про ті чи інші явища. Події, факти, а й хвилює, бентежить, пробуджує душу.

             Образотворче мистецтво.

Образотворче мистецтво виникло теж у глибоку давнину. У 1876 році  іспанець Саутуола, обстежуючи величезну печеру Альта міру, знайшов сотні малюнків, яким була не одна тисяча років. Учений почав вивчати це явище, однак світ не повірив в існування печерного «живопису». У 1895 році французький дослідник Рів*єр у печері Ла Мут теж знайшов велику кількість печерних малюнків. До 1914 року в Іспанії відкрили вже 20 великих печер із малюнками на стінах. Стільки ж було знайдено й у Франції. І ніхто вже не сумнівався. Що образотворче мистецтво виникло кілька тисячоліть тому. Звісно, встановити дату зародження живопису неможливо, але у печерах, де понад 100 тисяч років тому жили неандертальці. Археологи знайшли каміння зі слідами фарби, розташоване явно симетрично. Вірогідно, що давні люди, котрі ще не вміли  ні малювати. Ні ліпити, були не байдужі до певних сполучень кольорів, а також уміли відрізняти симетрію від асиметрії. У неандертальську епоху почався й розподіл техніки та мистецтва, що привело приблизно 400 віків тому до виникнення печерного живопису. Більше того, перші древні митці стали засновниками усіх видів образотворчого мистецтва: графіки (малюнки та силуети), живопису ( кольорові зображення, виконані мінеральними фарбами), скульптури (фігури, вирізьблені з каменя або зліплені з глини).

                   Архітектура

А коли люди вийшли з печери, вони почали будувати собі помешкання. Так виникла архітектура, що є також одним із давніх видів мистецтва. Із розвитком релігії почали будувати культові споруди, що дало могутній поштовх розвитку архітектури. Давні храми , церкви, монастирі – за словами В. Ґюґо, «кам’яна симфонія», «розповідь у камені про людей того часу, про їх вірування й надії, ставлення до світу та свого місця в ньому».

               Музика

Про те, як виникла музика. Замислювалися ще наші предки. У давнину існувало чимало легенд про походження музики. Так, наприклад, давні греки вважали її великим даром богів, а бога Аполлона – покровителем мистецтв. Зокрема музики. Втім. відкриття музики неможливо приписати якійсь одній людині. З давніх-давен співали матері. Коливаючи своїх дітей. Вони, йдучи на війну, теж підіймали свій бойовий дух піснею. Коли хтось помирав, наші предки співали над ним пісні-плачі. Так виникли найдавніші форми музичного мистецтва.

У музиці давніх людей було багато звуконаслідування. У своїх піснях первісні люди прагнули передати звуки навколишнього світу: крики птахів, диких звірів.  Поступово вони навчилися відбирати із величезної кількості звуків найбільш мелодійні, розрізняти їх за висотою, силою. Раніше за всі інші елементи музичного мистецтва у музиці з’явився ритм, що є однією з ознак цього виду мистецтва. З часом люди навчилися видобувати звуки з різних предметів. Вони помітили, що стріла, яка летить з лука, створює певний звук. Так виникла думка про створення перших струнних інструментів. Потім наші предки почали видобувати звуки із сухих стеблин рослин, кісток тварин. Так з’явилися духові інструменти. І зовсім легко було здогадатися про те. Що удар по порожньому дереву посилює звук. Так виникли барабани.

Музика  здавна  була  невід’ємною  частиною  культури  давнього  світу. На  руїнах  ассирійських храмів збереглися малюнки, де зображено співців, які супроводжують військо чи втішають своїх правителів. У Давній Греції музика звучала і на театральних виставах , і на народних святах , і у повсякденному житті.  Відомо, що давні греки не читали своїх віршів, а співали їх під акомпанемент ліри чи кіфари. А танці. Як правило, супроводжувалися грою на авлосі – духовому інструменті. До речі, у давніх греків існувала й самостійна інструментальна музика.  До нашого часу дійшла розповідь про те, як на олімпійських іграх музикант виконав свій твір, присвячений битві Аполлона з чудовиськом Піфоном. Древні філософи – Платон і Аристотель – писали про особливе значення музики та інших видів мистецтва у вихованні людини. Вони багато розмірковували про призначення мистецтва у світі, про межі між різними видами мистецтва.

У середньовічну добу музичне мистецтво розвивалося у творчості трубадурів, а також у творах, що виконувалися у релігійних храмах. У добу Відродження музика стала невід’ємною частиною життя людей. У кожному домі можна було знайти гітару, лютню чи інший інструмент. А в 17 столітті виникла опера, оперний театр, з’явилися цілі оркестри. 

·         Уривок з праці Й.Г . Гердера «Роздуми про науку прекрасного і мистецтво».

« живопис, музика, поезія… різні у засобах вираження. Живопис користується при наслідуванні формами і барвами; музика – рухом і звуками; живопис і музика – природними, поезія – штучними і довільно створюваними засобами.

У кожного мистецтва свій предмет. У живопису – речі і події. Які можуть передаватися формами і барвами, матеріальні тіла; порухи душі, що виявляються у тілесному вигляді; вчинки і події, чия завершеність базується на швидкій  і наочній послідовності якихось змін; дії, які в самому процесі зміни залишаються тими ж за формою, дії, зосереджені в одній миті; швидше відомі . ніж невідомі дії.

Предметом музики є речі і події, які переважно можуть виражатися рухами і звуками: це – різноманітні рухи, звуки, голоси, пристрасті, що виражаються у звуках та ін.

Предметом поезії є всі перелічені предмети обох мистецтв… однак існують предмети, властиві поезії: дії, що розвиваються у часі, які не можуть бути поєднані в одному, найбільш виразному моменті, як того вимагає живопис;  мораль, пристрасті. Відчуття і характери як такі, що найкраще проявляються у мовленні… Слова  -- це не фарби, вуста – не пензель.»

·         Рафаель «Сікстинська мадонна»

В історії мистецтва «Сікстинська мадонна» -- образ досконалої краси. Ця велика алтарна картина зображує не просто Божу Матір із Божим Немовлям, а диво явлення Небесної Цариці, яка несе людям свого Сина як спокуту вальну жертву. В обрамленні зелених завіс на світлих хмаринах стоїть Марія з Немовлям на руках. Погляд її темних без блиску очей спрямований повз глядача і ніби проходить крізь нього. Цьому погляду доступне те, що приховане від інших. В образі Христа, крупної красивої дитини, вгадується щось не по-дитячому напружене і пророче. Художник досяг тут рідкісної динамічної рівноваги: удавана ясна простота, риси ідеальності, божественність дива і реальна вагомість форм сплітаються, доповнюють і збагачують одне одного.  Ліворуч від Мадонни Папа Сікст 4 у молитовному замилуванні споглядає диво. Святенницьки опустивши очі, свята Варвара, яка належить, як і Марія небесам, легко витає у хмарах. Двоє янголят, опершись на парапет, дивляться вгору і повертають увагу глядачів до центрального образу. Вперше у творчості Рафаеля релігійний образ встановлює повний контакт із глядачем. Це й визначає високу і хвилюючу людяність картини.

Цей шедевр епохи Відродження справив великий вплив на різні покоління. Так, ще у 1754 році відомий теоретик мистецтва і філософ Й. Й. Вінкельман назвав цю картину найкращою і найдорожчою з усього зібрання Дрезденської галереї.  «Підіть погляньте на цю мадонну,- писав він,- на її сповнене невинності й водночас пройняте не просто жіночою величчю, на її натхненну позу… на величний і шляхетний  контур її постаті» . коли через півтора десятка років слова Вінкельмана  потрапили на очі одному юному студентові, той негайно вирушив із Лейпцига у Дрезден. «Це цілий світ, захоплено напише він,- прекрасний барвистий світ мистецтва. Однієї цієї картини вже вистачило б ,щоб зробити ім*я  автора , навіть якби він не створив нічого іншого, безсмертним». Того студента звали  Йоганн Вольфганг Ґете. Німецькі філософи Шле гель і Шопенгауер присвячували цьому полотну свої вірші. У Росії про «Сікстинські мадонну» дізналися з «Листів російського мандрівника» М.М.Карамзін, написаних у 1790 – 1801 роках. Через три десятиріччя видатний російський поет В.А.Жуковський назве рафаелівську мадонну «небесною мимо плинною дівою»

Що ж ми бачимо на цій картині, яка не одну сотню років хвилювала людство? Бентежна й задумлива Діва Марія несе на руках сина назустріч долі, назустріч усьому людству. Погляд немовляти не по-дитячому суворий. Вони поки що разом – мати й син. Ще все доведеться зазнати, все попереду. Святий Сікст намагається вгамувати рукою биття схвильованого серця. На колінах свята Варвара. Двоє янголят з цікавістю позирають на чудесне видіння. І відокремлює небо від земної тверді лише папська тіара Сікста. Що це – картина про мадонну? Так, звичайно, але й про людські пристрасті, про буття, про все наше людство, про нас самих…

·         Література як мистецтво слова.

У кожну епоху літературі як мистецтву слова надавалося певне значення. У добу античності література повинна була відображувати життя богів і героїв, подавати зразки гармонійного поєднання духовної та фізичної краси, виховувати людей. У добу середньовіччя європейська культура була тісно пов’язана з розвитком християнства, тому слову відводилася особлива роль. У ньому вбачали зв’язок із богом, шлях до морального вдосконалення. В епоху відродження література як мистецтво слова стала могутнім засобом духовного пробудження людини. Поетичне слово оспівувало велич людини, її творчі можливості, здатність до перетворення світу і самовдосконалення. У 17 столітті до слова ставилися по-різному. Представники бароко вбачали у слові знак, що відображає суперечливість людської душі, безмежність  її проявів, порухів, а класи цисти, навпаки, вважалося художнє слово кроком до утвердження влади гармонії над хаосом, вони прагнули досягти влучності й точності слова. У період романтизму мистецтво слова відображало таємничість світу та людської душі. А в реалізмі слово було засобом проникнення у глибини суспільного життя ,-- соціального аналізу дійсності та психології людини. Великої ваги надали слову модерністи на межі 19 -20 ст. Вони вбачали у художньому слові особливий інструмент творення нового світу, що не менш значущий за світ реальний. «Письменник – творець!»-- таке гасло висунули модерністи, заперечуючи принцип наслідування літературою природи. Хоча наприкінці 20 – на початку 21 ст. у житті людей відіграють важливу роль інші засоби інформації, проте література як мистецтво слова не вмирає.

          Співвідношення історії розвитку світової та української                                                       літератур

Питання за вступом до роману В. Гюго «Собор Паризької                                                  Богоматері»

1.     Яке значення має вступ? На що він налаштовує читача?

2.     Як ви розумієте слово «фатум, доля», що було викарбуване на камінні? Яку роль відіграє це слово у розкритті життя в романі?

3.     Як ви гадаєте, чому із самого початку твору автор згадує про храм?

4.     Які проблеми порушуються у цьому вступі?

Образ Собору у творі (книга 3)

1. Як ви розумієте слова Гюго: «Все це – величезна кам’яна              симфонія, колосальне творіння однієї людини й одного          народу»?

2.Чому, на вашу думку митець порівнює Собор із «Іліадою»                      Гомера?

3. Як у цьому розділі втілюється думка про плин часу?

4. Що за словами письменника є нетлінним?

5. Яку роль відіграє і відігравав Собор у житті Парижа?

6. знайдіть в описі Собору контрасти. Яку роль вони відіграють?

7. Чому письменник вважає час «архітектором», а народ – «муляром»?

8. Чи можна сказати, що Собор зображений автором тільки як символ християнської віри? Які ще значення втілені в цьому образі?

9. Що викликає в митця захоплення при спогляданні цієї споруди? Знайдіть засоби художнього втілення захоплення художника.

    Опорна схема «Що таке Собор Паризької Богоматері»

Робота над змістом першої книги «Собору Паризької Богоматері»

1.     До якого часу належать події, зображені у романі?

2.     Як ви гадаєте, чому автор називає точну дату вже на перших сторінках роману, але при цьому додає: «А проте 6 січня 1482 року не було якимось визначним в історії днем»?

3.     Що відбувалося в Палаці правосуддя?

4.     Який жанр релігійної драми мав розігруватися на сцені Палацу? Хто був автором цього твору?

5.     Чому так довго не починалася вистава?

6.     Як зображується Юрія на початку твору? Які образи виділяються у ній?

7.     знайдіть портретний опис Есмеральди у 2 -3 книгах роману. Що втілює цей образ? Чому Есмеральду любили і поважали в Дворі Чудес?

8.     Як розуміє кохання Есмеральда? Як це ставлення до кохання характеризує її?

9.     Спробуйте пояснити, чому Есмеральда врятувала П’єр Гренгу ара?

Питання за 4 – 6 книгами роману.

1.     Як Квазімодо вперше з’явився у Соборі? Скільки років тоді йому було?

2.     Як сприйняли його оточуючі? Чому Квазімодо ніхто не хотів дати йому притулок?

3.     Як у ставленні до маленького Квазімодо виявилися забобони середньовічного суспільства?

4.     Хто врятував Квазімодо?

5.     Поясніть значення імені Квазімодо?

6.     Ким став Квазімодо у Соборі?

7.     Як він ставився до свого рятівника – Клода Фролло?

Собор у житті Квазімодо.

1.     Чим був Собор для Квазімодо? Знайдіть відповідні цитати.

2.     Автор пише: «Безперечно, існувала якась таємниця й одвічна гармонія між цією істотою і цією будівлею». Як ви гадаєте, що це за таємниця і в чому полягала гармонія Квазімодо із Собором?

3.     Чому це житло, як зазначає митець, було ніби створене для нього?

4.     Як Собор вплинув на формування душі Квазімодо?

5.     Яке значення мали дзвони в житті Квазімодо? Як він ставився до них чому, не зважаючи на те, що він оглух від них, Квазімодо любив їх. Говорив до них, розумів їхню мову?

6.     Чому Собор замінив Квазімодо весь світ? Чому він неохоче звертав увагу на людей?

7.     Які якості розвинулися в  душі Квазімодо внаслідок його потворності?

8.     Як ви розумієте вислів: «Він був душею Собору»?

9.     поясніть назву цього розділу «Пастух лютого стада ще лютіший».

10.                Як поводився Квазімодо у дні великих свят? Чому він так радів?

Питання до діалогу Клода Фролло з Туранжо(1 розділ книги 5):

1. як у цьому діалозі виявляється ставлення Клода Фролло до середньовічних наук? Яку з наук він визнавав? Як ви гадаєте, чому?

2. Як Клод Фролло ставився до влади?

3. Хто прийшов до нього під іменем Туранжо?

4. Як ви гадаєте, чому король часто мав з розмови з Фролло? Що могло об’єднувати їх?

Суд над Квазімодо.

1.     За що судили Квазімодо?

2.     Чи був об’єктивним суддя при розгляді справи?

3.     Що критикує Гюго в середньовічній системі судочинства?

4.     Який образ середньовічного правосуддя створюється в цьому розділі?

5.     Чи розуміє Квазімодо, що діється насправді?

4 розділ книги 6 «Сльоза за краплю води»

1. Як карали Квазімодо? Як він переносив страждання?

2. Як поводилася юрба?

3. Як повівся Клод Фролло під час покарання Квазімодо?

4. Як розкривається образ Есмеральди у цій ситуації?

5. Як сприйняв милосердя Есмеральди Квазімодо?

6. Як юрба реагує на цю сцену?

7. Як доля вплинула на життя Квазімодо й Есмеральди? Чи випадковим є образ затворниці, що з’являється у 6 книзі роману?

1 розділ 7 книги роману.

1.     Де відбувається дія в цьому розділі?

2.     знайдіть портретний опис Феба де Шатопера. Чому він був «холодний» та 2збентежений»? чому його обличчя виражало «вимушеність і нудьгу»?

3.     Як він ставиться до свого одруження з Фльорделіс?

4.     Знайдіть у тексті характеристику внутрішнього світу Феба. Які негативні риси підкреслює автор при зображенні Феба?

5.     Як присутні дізналися про таємницю Есмеральди?

6.     Опишіть Есмеральду, котра потрапила до будинку Фльорделіс. Чим вона відрізнялась від інших жінок, які там були присутні?

7.     Як Есмеральда дивилась на Феба? Що виражав цей погляд?

2 і 3 розділи 7 книги.

1.     зачитайте уривки, в яких описується. Як Клод Фролло і Квазімодо дивилися на Есмеральду. Чим різнилися ці погляди?

2.          Спробуйте пояснити, чому Квазімодо втратив інтерес до дзвонів? Що викликало таку зміну у внутрішньому стані героя?

3.     Визначте ставлення народу до Есмеральди. Чому її любили і цигани, і мешканці Двору Чудес, і прості парижани? А хто не любив Есмеральду і за що?

4.     Опишіть келію Клода Фролло. Як ви гадаєте, чому автор порівнює з офортом Рембрандта, де зображений Фауст? Яке значення має ця асоціація?

5 розділ 7 книги (про павука і муху)

1.     Яке значення має цей епізод у тексті?

2.     Чому Клода Фролло порівнює себе одночасно і з мухою. І з павуком?

3.     Як Феб говорить про Есмеральду у бесіді з Жеаном Фролло?

4.     Що свідчить про ницість його намірів?

5.     Хто стежить за Фебом і з якою метою?

8 розділ 7 книги.

1.     Як у діалозі Феба Шатопера й Есмеральди розкривається характер Есмеральди?

2.     На які жертви здатна піти Есмеральда заради кохання?

3.     Чому вона просила Феба навчити її його віри?

4.     Як Феб ставиться до вінчання? Як це його характеризує?

5.     Якими словами Феб освідчується Есмеральді? Чи тільки їй єдиній він казав такі слова?

6.     Зверніть увагу на те, які почуття відбивалися на обличчі Феба. Знайдіть відповідну цитату. Прокоментуйте її.

7.     Як Есмеральда освідчується Фебові? Чи принижують Есмеральду слова про те, що вона ладна бути «коханкою, іграшкою, забавкою» для Феба?

8.     Знайдіть слова, в яких виражається смисл життя Есмеральди.

9.     Розкажіть про напад на Феба. Хто скоїв цей злочин? Спробуйте пояснити мотиви Клода Фролло?

10.                      Яка доля чекала на Есмеральду після нападу на Феба? Розкажіть за що і як судили Есмеральду. Що свідчить про жорстокість і несправедливість середньовічного суду?

11.                      Як поводилася Есмеральда на суді? Чому вона визнала себе винною? Чи тільки тортури змусили її до цього?

12.                      Як характеризує Клода Фролло його освідчення Есмеральді у в’язниці? Чому він каже: «Я сам у собі ношу в’язницю. У моїй душі зима, крига, відчай. У моїй душі – ніч»?

13.                      Клод Фролло каже: «Ти вважаєш себе нещасною? Та ні! Ти не знаєш. Що таке нещастя!» що ж таке щастя і що таке нещастя для Клода Фролло?

14.                      У відповідь на слова Есмеральди: «Яке ж це кохання!» Клод Фролло відповів: «Кохання проклятого!». Як ви розумієте його слова?

15.                      Чому Фролло сказав Есмеральді, що Феб помер, хоча насправді він не знав , що з ним сталося?

4 розділ 8 книги (від слів «Можливо, що в ту мить . коли нещасна піднімалась на фатальний візок…)

1.     Що привело увагу Есмеральди під час страти? Кого вона побачила на балконі? Чому це збентежило її? Чому це було надто важким ударом для неї?

2.     Як Квазімодо врятував Есмеральду? Як це характеризує героя?

3.     Як народ відреагував на цей вчинок?

1 розділ 9 книги

1.     Як змальовується внутрішній стан Клода Фролло?

2.     До чого призвела Клода Фролло його пристрасть до Есмеральди?

3.     Яким постає Собор у 1 розділі 9 книги?

4.     Що побачив Клод Фролло у темному Соборі?

5.     Як Квазімодо виявляв своє кохання до Есмеральди в Соборі?

6.     Що свідчить про ніжність та шляхетність його почуттів?

7.     На які жертви був здатний Квазімодо заради Есмеральди?

8.     Як Клод Фролло знайшов Есмеральду?

9.     Хто врятував Есмеральду від домагань Клода?

10.           Яка фраза завершує 9 книгу роману? Як вона розкриває духовну сутність героя?

10 – 11 книги роману

1.     Розкажіть про план, який виник у Клода Фролло щодо Есмеральди. До кого він звернувся зі своєю пропозицією? Що поставив собі за мету священик?

2.     Яку ідею висунув у відповідь П’єр Гренгуар? Як це характеризує героя?

3.     Розкажіть про підготовку мешканців Двору Чудес до штурму Собору? Яку мету переслідували волоцюги?

4.     Зачитайте опис штурму Собору. Які порівняння використовує автор у цьому описі?

5.     Знайдіть опис боротьби, що тривала між волоцюгами і Квазімодо? Яку роль тут виконує гротеск?

6.     Зачитайте рядки, в яких виявляється ніжне ставлення Квазімодо до Есмеральди? Чому він не хотів її будити?

7.     Як загинув Жеан Фролло? Хто винен у його загибелі – чи лише Квазімодо?

8.     Поясніть втечу П’єр Гренгуара з кізкою Джалі.

9.     Чому Клод Фролло організував викрадення Есмеральди і сам її ж занапастив?

10.                 Чому Есмеральда навіть під загрозою смерті відмовила Клоду Фролло?

11.                 розкажіть про долю Есмеральди та її матері.

12.                 Що було причиною смерті Есмеральди?

13.                 Чи могла Есмеральда уникнути смерті?

14.                 Як зреагував на смерть Есмеральди Клод Фролло?

15.                 Що вразило Квазімодо, котрий побачив Клода? Якими були подальші дії Квазімодо? Чи вчинив він гріх?

16.                 Що означає фраза Квазімодо: «Ось усе, що я любив!»? то що ж любив у своєму житті Квазімодо? Що загинуло у йог душі із смертю Есмеральди?

17.                 Чому архідиякона не було поховано в освяченій землі?

18.                 Куди зник Квазімодо і що з ним сталося після смерті Есмеральди?

19.                 Чому автор пише про Феба: «Скінчив трагічно – він одружився»

20.                 А хто ще на думку автора скінчив трагічно?

                  Жан Батіст Мольєр

Жан Батіст Мольєр (справжнє прізвище Поклен) був сином шпалерника, що постачав свій товар до королівського палацу. За це він отримав почесне звання валет де чамбре ду рої, що приблизно означає «покойовий королівський слуга».

Це звання було не лише почесним, а й спадковим: батько з гордістю передав його сину, який, навчаючись у престижному колежі, «набрався вільнодумства» від тамтешніх учителів, серед яких був відомий філософ, астроном і фізик П’єр Гассенді (1592 – 1655 ). Гессені гостро критикував вчення Декарта про вроджені ідеї, розвивав теорію античного філософа Епікура про атоми, а Богу відводив лише роль «творця атомів».

Захоплення творчістю й творчими особистостями розцвіло в душі сина шпалерника пишним цвітом: мандрівний актор здавався йому аж надто вищою людиною, ніж «покойовий королівський слуга». Через це він утік із дому і розпочав свій акторський шлях під псевдонімом Мольєр. Так, у рік смерті короля Людовіка 13 (1643) відбулося народження найяскравішої творчої особистості «доби Людовіка 14» - великого актора, режисера і комедіографа.

Дванадцятирічний Мольєр разом із друзями (такими ж молодими, як він сам) організовує акторський колектив під назвою «Славетний театр». І хоч ця назва засвідчила про їхню впевненість у тому, що слава не забариться, театр дуже швидко прогорів. Після цього Мольєр вступив до трупи мандрівних акторів. А слава прийшла аж через 15 років. І за цей час змінилось все. Замість очікуваної долі улюбленця столиці довелося  надто довго підкоряти провінцію (виявилося, задля цього треба було вивчити її реальне життя). Замість слави великого трагічного актора й автора трагедій, яким уявляв себе юний Мольєр, несподівано прийшло справжнє амплуа: блазня, коміка, а згодом – автора комедій.

Двадцятирічному королю Людовіку 14 трагедій і трагедіографів у Парижі вистачало, а роль королівського блазня поки що була вакантною. Ось чому прославлена в провінції трупа комедіантів на чолі  з Мольєром була викликана до Парижа й прийнята під королівську опіку в 1658 р.

У житті короля настав вирішальний період. У 1661 році помер Мазаріні – кардинал і перший міністр, який гідно продовжував справу свого попередника Ришельє, прибравши до рук Францію (король був тоді ще дитиною). Після смерті Мазаріні Людовік 14 заявив, що відтепер сам буде прем’єр-міністром, аби реально правити своєю державою. Саме йому належить крилата фраза : «Держава – це я». він прожив 77 років, із них 72 був королем, пережив сина і внука, а після його смерті корона перейшла до правнука.

«Доба Людовіка 14» стала розквітом  французького абсолютизму. Ось коли у Франції настала «золота доба Августа», про яку в минулому столітті мріяв Ронсар. Людовік справді вважав себе «новим Августом», що, зокрема, проявляється у прихильності, що її виявляв король до діячів мистецтва.

Ставши «комедіантом короля», Мольєр міг уже не турбуватися про своє майбутнє , принаймні матеріальне забезпечення. Усе подальше життя він мав писати комедії про те, з чого волів сміятися король.

У всі часи королівський блазень мав привілеї глузувати над тим, над чим ніхто. Крім нього , сміятися не міг. Він насміхався над французькими герцогами, графами, міністрами, навіть імперіями. Не могла бути об’єктом сміху чи байдужості Мольєра лише одна людина на землі – «король-сонце», «уособлення Франції» -- Людовік 14.

На місці Мольєра менш обдарована людина цілком задовольнилася  б тим, що, догоджаючи королю, писала й ставила комедії на злобу дня, мстилася ворогам і все більше завойовувала прихильність першої особи держави. Проте Мольєр був  геніальним драматургом і  актором. Заради творчості він ладен був піти на погіршення взаємин навіть із самим Людовіком, через що не мав спокійного життя. Натомість він створив нову  європейську комедію.

Не можна сказати, що до Мольєра комедій не було. За межами Франції створювалися геніальні взірці цього жанру наприкінці 16 – на початку 17 століття ( в Англії – комедії Шекспіра, в Іспанії – Лопе де Веги). У Франції 17 століття тривалий час взірцем сміху вважалася літературна творчість Поля Скаррона ( 1610 – 1660), старшого друга і вчителя Мольєра.

Увесь Париж розповідав анекдоти, вигадані Скарроном, та анекдоти про нього самого. Париж реготався з його бурлескної поеми «Вергілій навиворіт» (1649 -1652) – прямої попередниці «Енеїди» Котляревського… будучи рішучим супротивником класицизму. Скаррона звернувся до «канону навиворіт», тобто до пародії.  Крім епічної поеми, об’єктом пародіювання Скаррона була також антична трагедія. Комедію Скаррон фактично розглядав як пародію трагедії. Типовим прикладом цього є його комедія «Жодне-дуелянт»(1646) –пародія на дуельний «кодекс честі» та трагедійні конфлікти, що з нього випливають ( тобто пародія, власне, на трагедії такого зразка, як «Сід» Корнеля). Комедіям Скаррона , як і всій його творчості, не притаманні позитивні ідеали. За своєю естетичною суттю вони мало чим відрізняються від народних середньовічних фарсів.

І Мольєр свій шлях розпочинав також із фарсів. Багато чого він навчився у Скаррона, та на цьому не зупинився, долаючи щаблі комічного мистецтва: від фарсів Мольєр перейшов до комедії інтриги, або ситуацій, яка поступово перетворювалася на комедію характерів та звичаїв – високу комедію. При цьому нижчі щаблі жанру в останніх високих комедіях Мольєра ( починаючи з «Міщанина-шляхтича») не вмирали, а залишалися  у складі вищих як елементи, що працюють на ціле й допомагають зберегти стихійну силу сміху, представити його як стихію.

За це Мольєра гостро критикували сучасники: як з фарсових «низин», так і з теоретичних «вершин».

У 1660 році Скаррон, уже будучи смертельно хворим і ретельно плануючи власний похорон, який хотів  перетворити на свій останній фарс, відхилив особу Мольєра як його учасника. «Це надто серйозний блазень»,-- сказав Скаррон, і його слова були водночас  і закидом, і компліментом, і пророцтвом. Адже на час смерті Скаррона Мольєр ще не створив жодної із своїх високих комедій.

Високі комедії Мольєра з’явилися на сцені протягом останнього десятиліття його життя: «Дон Жуан»(1665), «Мізантроп» ( 1666), «Скупий» (1668), «Тартюф» (1669), «Міщанин-шляхтич» (1670), «Витівки Скапена» (1671), « Удаваний хворий» (1673). Як і належить геніальному актору, Мольєр помер на сцені, граючи роль «удаваного хворого». Глядачі плескали в долоні: «Як здорово він грає людину, яка грає, що вона смертельно хвора!» а в цей час він справді помирав.

Ніколя Буало – автор теоретичного трактату у віршах «Поетичне мистецтво», написаного всього лише через рік після смерті Мольєра, холодно закидав комедіографу «деградацію» його творчості. Якщо для Скаррона Мольєр –«надто серйозний блазень», то для Буало він – занадто блазень, аби бути серйозним письменником.

№1

Тема. Йоганн Вольфганг Гете – поет, драматург, філософ.

Мета: представити учням багатогранність таланту Й. В. Гете, ознайомити їх з основними етапами життя й творчості митця та філософа, розвивати навички самостійної роботи з довідковою літературою, вміння узагальнювати матеріал, робити висновки з прочитаного, виховувати інтерес до творчості Й. В. Гете.

Обладнання: портрет Й. В. Гете, виставка його творів, плакат з хронологічною таблицею.

Лиш той життя і волі гідний,

Хто б’ється день у день за них …

Й. В. Гете

Бути людиною –

значить бути борцем.

Й. В. Гете

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань

— Назвати історичні умови Просвітництва.

— Сформулювати основні ідеї Просвітництва. 

— Назвати представників цієї доби.

— Основні художні напрями Просвітництва.

— Творчість яких митців репрезентує просвітницький класицизм?

ІІ. Оголошення теми, мети, епіграфа уроку.

ІІІ. Формування нових знань, умінь, навичок.

1. Повідомлення учнів про Німеччину доби Гете (біля карти)

— 1–й представник.

У ХVІІ ст. Німеччина була однією з найвідсталіших країн Європи. Тридцятилітня війна (1618 – 1648 р) була для країн справді національною катастрофою, виснажила сили народу та надовго затримала його розвиток. Єдиної держави не існувало, країна була роздроблена  більш як на 300 держав.

— 2–й представник.

Єдиної національної культури та єдиної національної мови теж не існувало. Ще в середині ХVІІІ ст. не рідкістю були літературні твори латиною. Нею видавалися наукові журнали, велося листування, читалися лекції в університетах. Тоді як у Англії та Франції вчені вже використовували для наукових праць національну мову. А німецька була забруднена іншомовними словами та численними діалектами: мешканці з півдня Німеччини та з її північних регіонів ледве розуміли один одного. При монарших дворах популярністю користувалося все французьке: мистецтво, звичаї, люди, мова.

— 3–й представник.

Через роздрібненість країни культурне життя зосереджувалось у князівських резиденціях. Діячі культури змушені були шукати притулку та захисту в монархів або просто перебували в них на службі. Булі і такі, які змушені були кинути батьківщину і служити на чужині.

— 4–й представник.

На тлі загального занепаду виділялася Саксонія. Її столиця Дрезден відзначалася пишною архітектурою, в театрах ставилися оперні спектаклі, а в Дрезденській галереї зберігалися картини Тиціана, Рафаеля. Не менш відомим культурним центром Саксонії було місто Лейпціг. Юний Гете називав його «маленьким Парижем».

— 5–й представник.

У другій половині ХVІІІ століття музичним центром Австрії стає Відень, а центром літературного життя став Веймар. Тут жили зірки першої величини німецької літератури Гете і Шиллер.   

2. Демонстрація портрета Й. В. Гете.

«Його зовнішність була такою ж значущою, як слово в його творах, і постать була такою ж гармонійною, світлою, радісною, шляхетною, пропорційною, і за ним, як за античною статуєю, можна було вивчити грецьке мистецтво. Очі були спокійні. Як погляд божества… Час укрив його голову снігом, але не зміг схилити її. Він продовжував тримати її гордо й високо, а коли говорив, то здавалося, що йому дана можливість пальцем вказувати небесним зорям шлях, яким вони мають рухатися…» - так писав про Гете великий німецький поет Г. Гейне.

Так, роки не згасили вогню його душі, блиску очей, світлих думок. Він пише:

… Служить цій справі заповідній –

Це верх премудрощів зелених:

Лиш той життя і волі гідний

Хто б’ється день у день за них

Коли б побачив, що стою

З народом вільним і вільному краю,

Тоді гукнув би  до хвилини:

Постій, хвилино, гарна ти!

Ніяка вічність не поглине

Мої діла, мої труди!

Провидячи те щасне майбуття,

Вкушаю я найвищу мить життя…

Це останні слова Фауста – героя з однойменного твору Гете, твору, який зробив поета всесвітньо відомою і всесвітньо визнаною людиною.

3. Виступи учнів з повідомленням про життєвий шлях Й. В. Гете.

Гете й Просвітництво

Учитель. Творчість Гете стала завершальним етапом не тільки німецького, а й європейського Просвітництва. Гете зумів поєднати різні ідеї, концепції, напрями Просвітництва і при цьому створив власну художню систему, що вирізняється самобутністю та універсальністю. У його творчості можна знайти риси і бароко і просвітницького класицизму, просвітницького реалізму, сентименталізму і преромантизму. Письменника хвилювали глобальні питання людства, він прагнув пізнати сутність загального буття, природи, мистецтва і відповідно до цього вивчити місце і призначення особистості. Гете утверджував безмежні можливості, її велику роль в удосконалені світу, а також велику роль у вихованні людства Гете відводив мистецтву.

Ще під час навчання у Страсбурзькому університеті Гете познайомився з Гердером, який висунув ідею народності мистецтва. Ці ідеї знайшли розвиток у творчості Гете.

Крім цього, Гете захоплювався філософією Спінози. Під впливом його ідей у Гете формується уявлення про природу як про всесвітню єдність, що вічно рухається і містить у собі таємничу силу, до якої має наблизитися людина.

Природа для Гете була як Бог, як Всесвіт, як сукупність усіх земних та духовних відносин, як приклад гармонії і таємничої сили, як сучасність і вічність.

Гете і рух «Буря і натиск»

Повідомлення учня. На початку 1770 – х років Гете став лідером угрупування молодих письменників «Буря і натиск». Навколо Гете і Гердера формується гурток «буремних геніїв». У ліриці Гете того періоду переплітаються інтимні й філософські мотиви.

З одного боку поет занурюється у світ власних переживань і пристрастей, а з іншого – прагне через свої почуття відкрити весь світ, відчути єдність із ним. Творчість молодого Гете відзначається великою емоційністю, увагою до людської особистості, бунтівним пафосом, волелюбністю.

Одним із значних творів раннього періоду творчості Гете була драма «Ген фон Берліхінген» (1773 р.), вона була звернена до сучасників, проникнута пафосом боротьби й необхідністю суспільних змін.

Виразне читання учнем «Травневої пісні» Гете.

Бесіда на сприйняття поезії.

— Які почутті возвеличує автор у вірші.

— Доведіть, що у «Травневій пісні» утверджується думка про злиття людини і природи.

«Страждання молодого Вертера»

Учитель . Вершиною штюрмерсього періоду Гете став роман «Страждання молодого Вертера» (1774 р. 1787 р), в якому переважає поетика сентименталізму. У творі розповідається про «молодого чоловіка, наділеного глибоким і чистим почуттям  і великою вразливістю, котрий живе у полоні піднесених мрій, виснажує себе роздумами і, нарешті, стомлений від згубних пристрастей, а особливо від безмежної любові, пускає собі кулю в скроню». Прототипом Вертера був Карл – Вільгельм Ієрузалема (колега Гете по службі), котрий наклав на себе руки через кохання до заміжньої жінки. У Вертері є автобіографічні риси письменника, саме через особисті переживання розповідь про страждання юного серця прозвучала досить схвильовано і щиро.

Вертер приречений на загибель, він не може жити в бездушному й ницьому світі. І герой вирішив піти з життя, де немає місця природним почуттям і гармонії, Гете підкреслює думку про те, що самогубство Вертера – це не стихійний порив, а усвідомлений протест проти дійсності. Трагедія Вертера – це трагедія людини, котра в аморальному і безмежному світі  не може знайти свого місця в ньому.

Повідомлення учня.  7 листопада 1775р. Гете переїхав до Веймара на запрошення герцога Карла Августа Веймарського. Герцогові було 18 років. Гете  - 26. Гете зумів сподобатися герцогу, став його радником, товаришем у розвагах, одержав посаду міністра шляхів і військового міністра. Гете намагався своєю державною діяльністю вдосконалити життя людей, поліпшити устрій маленького герцогства. Але згодом він зрозумів, що розумна діяльність в умовах тогочасної Німеччини була неможлива. На вимогу веймарського дворянства герцог відмінив усі реформи Гете.

Розчарувавшись у державній службі, митець віддає всі свої сили науці. Цікавиться ботанікою, фізіологією, оптикою, геологією. Як художник він переживає творчу кризу, хоча тоді було написано кілька шедеврів і серед них – «Нічна пісня подорожнього» (1780 р).

Виразне читання учнем «Нічної пісні подорожнього» Гете.

Бесіда на сприйняття

— Які почуття переживає ліричний герой?

— Яка основна ідея вірша?

Аналіз вірша учителем.  У маленькому шедеврі Гете замальовується весь світ: спочатку виникають вершини гір, тобто земля, потім – рослинний світ, далі -  тваринний світ. І, нарешті, той, хто спостерігає картину всієї природи і сам є її частиною, - ліричний герой, тобто людина. Він стомлений, виснажений життям, у його душі немає спокою, тиші, яка є в природі, однак він намагається досягти бажаної рівноваги у своїй душі. Вісім поетичних рядів Гете вміщують у собі всю природу, весь світ.

Повідомлення учня.  Повернувшись до Веймара в 1788 р., Гете віддає перевагу класичним традиціям, переосмислює роль античної спадщини. Перебування у Веймарі після повернення з Італії прийнято вважати зрілим етапом творчості письменника – етапом «веймарського класицизму». Митець дійшов висновку, що природа й суспільство повинні розвиватися не революційним шляхом, а поступово, еволюційно. Хоча мету революції Гете вважав благородною, його не задовольняли засоби її досягнення.

Важливою подією в житті Гете стало знайомство з Ф. Шиллером у 1794 році. Їхня дружба тривала понад 10 років, аж до смерті Шиллера.

У зрілий період творчості Гете зазнав впливу філософських концепцій Канта, Фіхте й Шеллінга, котрі утверджували пріоритет людини та її свідомості. Особливо велике враження на Гете справили праці Шеллінга про безмежність і неперевершеність розвитку світу, про розуміння природи як єдиного живого організму, частиною якого є людина.

Виразне читання учнями віршів зі збірки «Західно – східний диван» (за вибором).

— Які філософські ідеї утверджуються у віршах цієї збірки?

— Що прославляє Гете у своїх віршах?

Учитель. Найвизначнішим твором усього життя Гете була трагедія «Фауст», над якою поет працював понад 60р. Твір став підсумком багаторічних роздумів митця про світ, людину, сенс мистецтва, добро і зло, Бога і диявола. «Фауст» був завершений у липні 1831р. Та жити митцеві залишилося недовго. Незабаром Гете застудився на прогулянці й помер.

IV. Закріплення знань, умінь і навичок.

Читання учнем вірша Баратинського «На смерть Гете».

Погас! Но ничто не оставлено им

Под солнцем живых без привета;

На всё отозвался он сердцем своим,

Что просит у сердца ответа;

Крылатою мыслью он мир облетел,

В одном беспредельном нашёл ей                                      предел.

Всё дух в нём питало: труды                                               мудрецов,

Искусств  вдохновенных созданья,

Приданья, заветы минувших веков,

Цветущих времён упованья;

Мечтою по воле проникнуть он мог

И в нищую хату, и в царский чертог

С природой одною он жизнью                                            дышал:

Ручья разумел лепетанья,

И говор древесных листов понимал,

И чувствовал трав прозябанье,

Была ему звездная книга ясна,

И с ним говорила морская волна

Изведан, испытан им весь человек!..

— У чому поет вбачає значення творчості митця?

V. Підсумкова бесіда

— З якими періодами німецького Просвітництва була пов’язана діяльність Гете?

— Які філософи вплинули на формування концепцій світу та людини у творчості Гете?

— Як Гете розумів природу?

— Що таке «веймарський класицизм»?

Домашнє завдання. Диференційовані завдання:

— Прочитати першу частину «Фауста».

— За матеріалами уроку скласти повідомлення: «Місце Гете в світовій літературі».

— Виписати і вивчити напам’ять декілька висловлювань Гете?

— Підготуватися до тестування за творчістю Гете?

УРОК 2

УРОК – ЛЕКЦІЯ З ЕЛЕМЕНТАМИ БЕСІДИ

“ФАУСТ” – ФІЛОСОФСЬКА ТРАГЕДІЯ Й.В. ГЕТЕ

Мета: ознайомити учнів із історією написання видатного художнього твору Гете “Фауст”, поглибити знання про трагедію (теорія літератури ) та трагедійного героя; з’ясувати філософський зміст твору; осягнути естетичний задум Гете, розвиток його думки та дійти висновку, що у всі часи рушієм прогресу є віра в людину, в її величезні творчі можливості.

Обладнання: на дошці – запис теми, епіграфу, плану.

Є найвища сміливість:

Сміливість винаходу, творіння, де план широкий

Охоплюється творчою думкою, - така                                   сміливість…

Гете в “Фаусті”.

                                    О. Пушкін

ХІД УРОКУ

Учитель. Є твори, які допомагають краще зрозуміти себе і навколишній світ, бо в них сконцентровано духовний досвід людства. Вони мають таку силу узагальнення, що зберігають інтерес і для наступних поколінь, хоч і несуть на собі відбиток свого часу. Серед таких книг “Іліада”, “Божественна комедія”,  “Дон Кіхот”, трагедії Шекспіра, трагедія Гете “Фауст”.

Сам поет, проникаючи в суть явищ, переконувався, що рамки наук обмежені, крім того, на заваді розвиткові наукової думки стояла церква. Багато разів у пошуках істини він зазнавав розчарувань. Ось чому Гете зацікавила постать середньовічного вченого, напівлегендарного Фауста, чорнокнижника, який, бажаючи пізнати таємниці світу, наук і буття, іде на угоду з дияволом і ціною своєї душі здобуває те, чого не могла дати йому обмежена, затиснута в рамки дозволеного наука.

Герой  народної легенди, доктор Йоганн Фауст – постать історична. Він мандрував із міста в місто протестантською Німеччиною в бурхливу епоху Реформації та селянських війн. Поступово бунтівний лікар стає народним улюбленцем, і навіть страшний кінець – чорт живцем з’їдає сміливого грішника – не дуже лякав читачів численних лубочних книжок. Одна з них потрапила до рук Гете в батьківському домі.

Ще в ХVІ ст. легенди про Фауста опрацював англійський поет та композитор Крістофер Марло.

Повідомлення учня. Крістофер Марло народився 26 лютого 1564 р. у графстві Кент у сім’ї  шевця. Закінчив Кембріджський університет. Жив у Лондоні. За релігійне вільнодумство, за деякими припущеннями, був убитий агентом таємної поліції. В трагедіях  “Тамерлан Великий” (1588-1589),  “Трагічна історія доктора Фауста” (1589), “Мальтійський єврей”(1590) змалював образ титанічного героя, який повстає проти середньовічного світу. Трагічна загибель поета 1 червня 1593 р., коли йому тільки виповнилось 29 років, не дала змоги реалізувати всі творчі задуми. У своїй творчості Марло перший в англійській літературі застосував верлібр (білий вірш).

Учитель. Пізніше Лессінг задумує створити драму про доктора Фауста, але за мету ставить не покарання героя, а його виправдання. Смерть завадила втіленню ідеї в життя.

Майже всі “штюрмери” писали свого “Фауста”, але загальновизнаним його творцем був і залишається тільки Гете.

Згадаймо ще один період із біографії поета – навчання в Лейпцігському університеті. Тут у знаменитому склепі Авербаха він побачив на стіні древню фреску з зображенням чорта і старого вже чоловіка, що летять на бочці з-під вина між хмарами. Молодий Гете, познайомившись із простою і наївною легендою про знаменитого алхіміка, вирішує почати роботу над своїм “Фаустом”.

Гете-мислитель  побачив у балаганній легенді одкровення: прагнення людини до знань, протест проти утисків особистості, мрію розгадати таємницю природи.

Саме прагнення людини пізнати світ, що лежить в основі легенди, привабило Гете. Праці над трагедією він віддав 60 з прожитих 83 років життя. Надаючи легенді про Фауста глибокого філософського змісту, поет втілив у ній просвітницьку віру в силу і необмежені можливості людського розуму. Життя і смерть, молодість і старість, творчість і кохання, історія і сучасність – усе це становить зміст трагедії.

Ми вже вивчили на попередніх уроках поняття про трагедію як драматичний жанр. Тепер поглибимо наші знання поняттям “трагедійний герой”.

У трагедії конфлікт між особистісними прагненнями та над особистісними “законами” життя відбувається в свідомості головного героя (героїв) і весь сюжет п’єси підпорядкований розвиткові та розширенню цього конфлікту. Герой трагедії, таким чином, конфліктує не тільки з іншим персонажем, а насамперед із самим собою, переживаючи глибокі страждання. І хоча трагедія закінчується його загибеллю, - це ще не є суттю трагічного. Суть – у самому конфлікті. Адже, скажімо, в трагедіях “Сід” Корнеля, “Цар Федір Іоаннович” О.К.Толстого герої не гинуть.

Фауст – класичний трагічний герой. Одвічна проблема зла і добра в її діалектичному сенсі втілена в постаті творчої людини – вченого Фауста і його постійного супутника – духу руйнації та заперечення Мефістофеля, підступного та цинічного посланця пекла. Їх філософський двобій рухає світ уперед, не дає йому застигнути, зупинитися.

Звернемо увагу на те, як працював Гете над “Фаустом”. Близько 1773р. виник перший варіант так званого “Прафауста”, а останні сцени трагедії написані літом 1831 р.,  за півроку до смерті.

Постійна увага до фаустівської теми пояснюється тим, що легендарний сюжет давав Гете практично невичерпні можливості для розв’язання і постановки найактуальніших проблем свого часу. Більше того, трагедія – відображення складного духовного шляху, серйозних роздумів самого Гете про долі світу.

Перед нами філософська драма, характерна для віку Просвітительства. Особливості жанру виявляються в усьому: характері та мотивації конфліктів, доборі і розстановці дійових осіб. Гострота конфлікту визначається не просто зіткненням характерів, а зіткненням ідей, принципів, боротьбою різних позицій. Місце і час дії умовні, позбавлені точних історичних ознак.

Коли відбуваються події, описані в першій частині трагедії “Фауст”?

(У середньовічній Німеччині, в одному з невеликих міст. Згадується Лейпциг – “Авербахів склеп”, Нострадам (точніше, Мішель де Норт Дам) – сучасник історичного Фауста, який жив у 1503-1556 рр. Але ось в розмові Фауста і Мефістофеля звучить: “…Ось тільки я дмухну юго…” – натяк на винайдений 1782р. братами Монгольф’є аеростат, що наповнювався нагрітим повітрям. Отже, перед нами зміщення часу).

Учитель. Користуючись примітками до українського видання трагедії “Фауст”, ми можемо знайти чимало подібних зміщень у часі. Особливо виразно вони виявляються у другій частині твору. Єлена (близько 1000р. до н.е.) несподівано з’являється в часи Середньовіччя, а її синові Евфоріону надані риси Байрона (початок ХІХ ст.)

Умовні не тільки місце і час, а й образи трагедії, тому вести мову про типовість зображуваних Гете характерів неможливо. Тільки у Маргариті можна побачити реальний тип німецької дівчини ХVІІІ ст., але і її образ у художній системі відіграє алегоричну роль: для Фауста вона – втілення самої природи. Образ Мефістофеля фантастичний, та за цією фантастичністю стоїть ціла система складних і суперечливих ідей. Це й відбилося у сюжеті.

Щодо сюжету, то слід зазначити, що “Фауст” не побутова драма, а філософська трагедія, тому головне у ній не зовнішній хід подій, а розвиток гетевської думки.

Один з кращих перекладів “Фауста” українською мовою належить М. Лукашу.

Повідомлення учня. Микола Олександрович Лукаш народився в родині робітника. Закінчив історичний факультет Київського університету, а потім Харківський інститут іноземних мов і працював там викладачем. Зробив багато в галузі художнього перекладу. Найвизначніші його надбання: “Фауст” Й.В.Гете (1955), “Перший удар” А.Стіля (1953), “Пані Боварі” Г.Флобера (1955), “Вибране” Р.Бернса (1959), вірші Ф.Шиллера, В.Гюго, А.Міцкевича, П.Верлена, Ю.Тувіма.

Робота з текстом твору.

 “Пролог на небі” (виразне читання в особах).

Евристична бесіда.

-  Які персонажі діють у “Пролозі на небі”? Що вони втілюють ?

- Як ви гадаєте, чому Гете ще на початку трагедії вводить біблійні  персонажі? Яке їх ідейно-естетичне навантаження у змісті трагедії?

-  Яка розмова відбувається у “Пролозі на небі”

-  Що говорять про людину Господь і Мефістофель? Наведіть цитати.

-  З’ясуйте основні проблеми “Прологу на небі”. Як вони пов’язані зі    змістом твору?

Узагальнення відповідей учнів учителем.

“Пролог на небі” – зав’язка трагедії “Фауст”. У ньому створюється фантастична ситуація зустрічі Господа та його архангелів із Мефістофелем, яка набуває символічного значення. Основний предмет розмови – людина, хто вона така, яке її місце у світі. У “Пролозі на небі” висловлюються протилежні думки. Господь утверджує силу людської особистості, її здатності до розвитку, пошуку смислу буття:

Він поки що у мороці блукає,

Та я вкажу йому до правди вхід,

Бо знає садівник, як деревце плекає,

Який від нього буде цвіт і плід.

А Мефістофель, навпаки, говорить про те, що людина – “тварина із тварин”, вона не здатна наблизитися до вершин духу. То що є людина на землі? Це основна проблема всього твору, яка буде вирішуватися протягом розвитку сюжету.

Образи Господа та Мефістофеля втілюють вічну боротьбу Добра і Зла, що триває у Всесвіті. Гете показує цю боротьбу не тільки на землі, а й у сфері духовній – у внутрішньому світі особистості. Письменник вважав, що від результату цієї боротьби залежить не тільки сучасне, а й майбутнє.

Виразне читання першого монологу Фауста (дія І, частина І).

Усне малювання.

-  Яким ви собі уявляєте Фауста?

-  Опишіть його внутрішній стан. Що шукає Фауст?

Бесіда за питаннями вчителя.

-  Зустріч з яким персонажем є початком духовного випробування Фауста?

-  Хто такий Мефістофель? Чому він про себе каже: “Я – тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого”?

-  Яка функція Мефістофеля у творі щодо Фауста?

-  Через які випробування проводить Мефістофель Фауста?

Робота у творчих групах.

Клас поділяється на кілька творчих груп, кожній із яких дається завдання проаналізувати одну зі сцен першої випробування Фауст. Результатом роботи у творчих групах можуть бути такі таблиці.

Таблиця 1

Таблиця 2

Таблиця 3

Таблиця 4

Завдання для учнів.

Пригадайте основні ідеї та концепції Просвітництва. Які з них знайшли відбиток у “Фаусті” Гете? (Утвердження розуму, сили духу, творчих можливостей людини, її здатності до морального вдосконалення, пізнання й перетворення світу.)

Евристична бесіда.

Якою постає людина у трагедії Гете? Доведіть свою думку цитатами. (Людина  -   суперечлива істота, осередок боротьби Добра і Зла, вона шукає смисл буття, прагне усвідомлення свого місця у світі, духовного саморозвитку).

-  Яким змальований світ  у трагедії “Фауст”? (Світ безмежний і різноманітний у своїх проявах, він вабить Людину своєю глибиною, непізнаванною таїною, нерозгаданою гармонією. Людина прагне вдосконалення світу. Світ рухливий у своїх виявах, здатний до розвитку).

-  Доведіть, що Гете бачив різні обличчя людства. (У “Фаусті” представлені різні персонажі, котрі створюють цілісний образ людства. На думку Гете: усі люди різні. Вони недосконалі духовно, піддаються “мерзенним” інстинктам, але водночас людство  має великі можливості до морального перетворення й перетворення світу. Велич людства, як вважає митець, полягає у силі його духу і здатності до дії. Падаючи й помиляючись, людство, на  думку Гете, повинно дійти до духовного очищення й оновлення світу.)

Проблемна ситуація.

- Як ви розумієте такий уривок із трагедії “Фауст”? 

А я -  стою на роздоріжжі…

У мене в грудях дві душі живуть,

Між себе вкрай не схожі – і ворожі.

Одна впилась жадливо в світ земний

І розкошує з ним в любовній млості,

А друга рветься в тузі огневій

У неба рідні високості…

-  Про які дві душі йде мова у цьому фрагменті? Як ви гадаєте, яка із цих душ перемагає в кожній із ситуацій випробування Фауста?

Актуалізація опорних знань.

- Пригадайте визначення трагедії і поеми. Визначте, які особливості цих жанрів виявились у “Фаусті”.

Коментар учителя.

У творі Гете як трагедії порушуються важливі проблеми буття людини й суспільства, які не можуть бути розв’язані  протягом життя героя і призводять до його загибелі. Однак “Фауст” призначався не лише для сцени, а й просто для читання. За масштабом зображення дійсності, глибиною образів і силою ліризму твір можна назвати поемою. Глобальність порушених питань дозволяє назвати твір філософською поемою, а характер конфліктів дає всі підстави говорити про “Фауста як про поему драматичну або ж як про поему у драматизованій формі.”

Застосування знань, умінь, навичок.

Підсумкова бесіда.

-  Визначте основні проблеми твору.

-  Які з них були обумовлені рухом Просвітництва?

-  Які з проблем “Фауста” не втратили свого значення й сьогодні?

Дискусія.

-  То хто ж виявився правий щодо сутності людини – Господь чи Мефістофель?

Домашнє завдання.

Проаналізувати образ Фауста у зіставленні з Мефістофелем. Дібрати цитати до характеристики цих образів.

УРОК 3

УРОК - БЕСІДА

ФАУСТ І МЕФІСТОФЕЛЬ

Мета: осягнути основи філософської концепції Гете про закон єдності і боротьби протилежностей і його художнє втілення на прикладі образів Фауста і Мефістофеля; усвідомити велич творіння Гете, зіставляючи героїв трагедії “Фауст” із “вічними образами” світової літератури.

Обладнання: на дошці запис теми, епіграфа, плану

Ніяка вічність не                                                                      поглине

Мої діла, мої труди!

Проводячи те щасне                                                                майбуття,

Вкушаю я найвищу                                                                  мить життя.

                                                  Гете “Фауст”

І. Актуалізація опорних знань.

Бесіда за питаннями вчителя.

Ø Розкажіть про історію створення “Фауста” Гете. Які твори і образи    передували його написанню?

Ø Які ідеї Просвітництва знайшли втілення у творі?

Ø Як змальовується людина та її духовний світ у трагедії?

Ø Доведіть, що “Фауст” відзначається універсалізмом змісту, заглибленням у вічні питання буття.

Ø Г.Гейне назвав “Фауста”     “поемою всесвітнього масштабу”. У чому це виявляється?

Ø Розкрийте значення біблійних образів у творі.

Ø У чому полягає смисл суперечки Господа й Мефістофеля, поданої на початку трагедії?

Ø Визначте жанрову своєрідність “Фауста”. Чому його називають і трагедією, і драматичною поемою?

ІІ. Оголошення теми, епіграфа уроку.

Проблемне запитання.

Подумайте над змістом епіграфа. Чи зміг Мефістофель показати Фаусту “справжнє життя”? Що він показав Фаусту? І чи зміг Мефістофель довести свою думку, яку він висловлював ще у пролозі?

ІІІ. Формування нових знань, умінь, навичок.

1. Виразне читання монологу Фауста (сцена “Кабінет Фауста”).

2. Бесіда на сприйняття.

Ø Які почуття переживає Фауст?

Ø Що він відчув після того, як поспілкувався з людьми під час великого церковного свята? Як це характеризує героя?

Ø Що бентежить Фауста? Чому, за його словами, він “знову нудьгує”  “в душі задоволення більше не чую”?

Ø Яку роль виконує чорний пудель у цій сцені?

Ø Як Фауст перекладає фразу з Нового Заповіту?

Ø Прокоментуйте фразу “Була в почині Дія”. Як вона характеризує Фауста як людину?

3. Проблемна ситуація.

Чим обумовлена поява Мефістофеля у кабінеті Фауста? Варіанти відповіді:

А) сумнівами героя;

Б) пошуками вищого смислу;

В) розчаруванням героя у силі господа;

Г) зверненням до сил зла.

Обґрунтуйте свою точку зору.

4. Виразне читання в особах (або інсценування розмови Фауста з Мефістофелем, сцена “Кабінет Фауста”).

5. Бесіда за запитаннями вчителя.

Ø Як відповідає Мефістофель на питання Фауста:  “Хто ж ти є?” Прокоментуйте його відповідь.

Ø Чому Мефістофель називає себе духом “заперечення усього”?

Ø Знайдіть у тексті інші самохарактеристики Мефістофеля. Як вони розкривають його образ?

Ø Як Мефістофель характеризує світ і людство?

Ø Що пропонує Мефістофель Фаустові?

Ø Чому Фауст погоджується на його пропозицію?

Ø Про яку “прекрасну мить” мріє Фауст? Чи прагне він слави, насолод, багатства?

Учитель. Сам Гете сприймав образи Фауста і Мефістофеля в єдності. Він казав, що не тільки “пориви незадоволення головного героя, а також знущання і гірка іронія Мефістофеля” становлять частину його “особистого існування”. Але ця єдність особлива – це єдність і боротьба протилежностей тому перед початком розмови потрібно отримати інформацію від нашого консультанта з питань філософії.

Консультант. Всі явища, об’єкти складаються з протилежностей. Протилежність – це такі моменти, “сторони”, які перебувають у зв’язку, одночасно взаємо виключаючи одне одного. Немає протилежностей без їх єдності, і немає єдності без протилежності. Єдність протилежностей відносна, тимчасова, а от боротьба протилежностей абсолютна. Наведемо приклад із “Фауста”. Стосунки Фауста і Мефістофеля, ясна річ, відносні, нестійкі, мають певний проміжок у часі – від укладення парі до миті, коли Фауст скаже: “Постій, хвилино, гарна ти!”. А от що стосується боротьби між силами, які вони символізують: творінням і руйнацією, вірою і скептицизмом – то вона вічна і абсолютна.

Без цього зіткнення, боротьби неможливий рух вперед. Це основа руху зовнішнього і внутрішнього. В трагедії Мефістофель – умовний образ скепсису і заперечення. Насправді самовдосконалення людини неможливе без “Мефістофеля в душі». За словами Л.Толстого: “Вічна тривога, праця, боротьба, злидні – це необхідні умови, яких не сміє позбутися людина ні на секунду”. Отже, пошук смислу життя – це боротьба протилежностей: спокою і руху, песимізму і оптимізму.

Учитель. Мефістофель – диявол-спокусник, гордий своїм призначенням: “Я – заперечення усього!”

Вірний “стихії рідній”, Мефістофель уже століттями вбиває надії людей, спокушає душі, породжуючи темні інстинкти. Але влада його розповсюджується тільки на пасивних, слабких волею.

На всі способи я брався,

А все удачі не діждався:

Проти пожеж, потопів, бур

Земля стоїть собі, як мур!

Людське й звірине кодло теж набридло:

Як можна так поводитися підло?

Вже я їх бив, губив – і знов,

Дивись, шумує свіжа кров.

Ось чому так жадає Мефістофель помірятися силою з Фаустом, кращим із людей. І спробувати повести його “Шляхом зрадливим за собою”, підірвати його віру можливості розуму, погасити рвіння осягнути “незбагненність світобудови”. Своїй боротьбі з невтомним, цілеспрямованим шукачем істини Фаустом Мефістофель винахідливий, але його скептицизм тільки допомагає героєві зрозуміти “верх премудрощів земних”. Воістину, Мефістофель – частина тієї сили,  “Що робить лиш добро, бажаючи лиш злого”.

Фауст – гуманіст. Люди, на його думку, істоти величні з могутнім і світлим розумом. На слова Духа Землі: “Гробак нікчемний, боязкий!” – Фауст гордо і самовпевнено відповідає:

Ні, я знесу вогонь чарівний!

Це я, Фауст, тобі я рівний!

По всьому світі ти снуєш,

Діяльний дух, як я близький до тебе!

Як бачимо, перед нами просвітницький погляд на людину, бо якраз “великі мужі” того часу проголосили ідею про природну рівність, незалежно від походження, виховувати ненависть до мракобісся, деспотизму.

Мета життя Фауста – пізнання, важка праця задля добра, задля боротьби зі злом.

У чому Фауст вбачав зло?

(Фауст вважав злом зарозумілість, жагу слави, чванливість, вино, золото, котрі породжують розбещеність, бездіяльність, духовну смерть. Та найбільше він кляне терпіння).

Учитель. Фауст – людина постійного  пошуку, невичерпної енергії. Хоч як прикро відчувати трагедію нещасної Маргарити, але Фауста ніколи б не міг задовольнити тільки світ сімейної ідилії. І хоча ця набута істина коштувала йому дуже дорого, але сам рух героя до усвідомлення сенсу буття був би неможливий без цієї особистої трагедії.

Ми залишили Фауста з тягарем на серці після смерті коханої. Пекучий біль не дає йому спокою. Фауст відчуває себе винним у загибелі Маргарити, його охоплює скорботне оціпеніння. З важкими думами, напівсплячий, лежить він у запашній траві. Над ним літають ельфи, які намагаються повернути його до “святого світла” і стерти “пам'ять страхіть долі”.

Сходить сонце – одвічне джерело життя. Природа відроджує знівечену стражданнями душу Фауста:

Прокинулось життя кипуче знову,

Голубливо вітаючи світання;

Ти. Земле, знов явила міць чудову -

Наснажує мене твоє дихання…

Жага пізнання знову оволоділа ним, і знову його раб і господар Мефістофель виконує все, що забажає Фауст. Простежимо за етапами руху героя до кінцевого висновку, “мудрості земної”.

ü Спочатку він міністр імператора. Його поважають, у нього є багатство, імператор йому довіряє. Та влада не задовольняє вченого. Фауст бачить, що через постійні оргії володар стає сліпим до потреб держави, бідувань підданих. Держава гине.

·      Потім Мефістофель спокушає Фауста славою військового,але і це йому не вдається. Війна бридка, вона суперечить поглядам Фауста.

·      Наступна спокуса – золото. Але жалюгідний метал, заради якого “Гинуть люди”, не задовольняє потреб  душі Фауста.

·      Побачивши, як Фауст захоплюється античним мистецтвом, Мефістофель викликає з небуття міфічну красуню Єлену, через яку зчинилася Троянська війна. Вродливиця дарує Фаусту кохання і сина Евфоріона, але і вони трагічно гинуть.

Непомітно в стражданнях, праці, шуканнях істини Фауст старіє, сліпне. Але немічний він тільки тілом: душу і розум його освітив промінь істинного прозріння: Фауст осягнув смисл людського життя – робити щасливими інших людей. І герой прагне цього: відвойовує  у моря і висушує заболочені плодючі землі, на яких будуть жити вільні люди. Тільки в боротьбі, праці, в пошуку може бути щаслива людина – в цьому тепер мудрість і мета його життя. Зрозумівши це, Фауст відчуває задоволення:

Служить цій правді заповідній -

Це верх пре мудрощів земних:

Лиш той життя і волі гідний,

Хто б’ється день у день за них.

Нехай же вік і молоде й старе

Життєві блага з бою тут бере.

Коли б побачив, що стою

З народом вільним в вільному краю,

Тоді гукнув би до хвилини:

“Постій, хвилино, гарна ти!”

Мефістофель поспішає спіймати  Фауста на слові і забирає у нього життя. Але отримати перемогу Духу зла не вдалося. Перечитайте уважно наведений уривок і доведіть помилку Мефістофеля.

(Фауст не переживає, а міг би пережити цю хвилину. Він каже: “тоді гукнув би …”. За умови. Але ще не гукнув. Мефістофель поспішає і не вдається до змісту слів. На мій погляд, така енергійна людина, як Фауст, ніколи б не сказала: “Постій, хвилино, гарна ти!” До останнього подиху він би не заспокоївся, не перестав мріяти, шукати мету, шукати ідеал).

Про поразку Мефістофеля свідчить і фінал трагедії, коли бісу не вдається скинути Фауста в пекельну прірву. Він відступає перед силами, які втілюють гуманізм і справедливість, - перед світлими образами небес.

Останній монолог Фауста наступні покоління людей вважали духовним заповітом автора твору. В ньому виразно прозвучали головні думки трагедії: віра в розум людини, в можливість перемоги над силами зла і мракобісся, виправити життя на краще на справедливій, розумній основі.

Учитель. Найкращі твори Гете, геніальні трагедії Шекспіра та інших авторів відтворювали сюжети і образи, які до них уже не раз втілювалися в літературних творах авторів різних країн. Вони були поштовхом для нового творення, будили асоціації, давали змогу вкладати в стару форму нові ідеї, дух свого часу. Так виникають образи, які в мистецтві та літературі називаються “вічними”. Вони ввійшли в свідомість багатьох поколінь, бо містять в собі загальнолюдські якості, не втрачають своєї суті із змінами соціально-історичних умов.

Скажімо, Прометей, який віддав для людей “вогонь душі своєї”, і сьогодні “вічний образ”, бо є узагальненням справжнього гуманізму. Саме такий гуманізм в кожну історичну епоху цінується як найвища якість людини. 

“Вічними образами” світової літератури залишаються шляхетний мрійник Дон Кіхот Сервантеса, ханжа і лицемір Тартюф Мольєра, підступний Яго, довірливий Отелло, бунтівний Гамлет, самовіддані в своєму коханні Ромео і Джульєтта Шекспіра, невтомний спокусник Дон Жуан, який став героєм творів багатьох авторів, зокрема Байрона, О.Пушкіна, Л.Українки.

Загальновизнаними “вічними образами” є герої трагедії  “Фауст”.

Втіленням нестримного прагнення людського духу вперед, бажання пізнати своїм розумом усі таїни Всесвіту є Фауст. Мефістофель асоціюється зі скептичним запереченням, руйнацією заради творення нового. Маргарита – символ приреченого кохання.

Попереду у вас довге життя, яке не буде рівним і безгрішним: зазнаєте помилок, злетів і падіння, втрат і відродження. Спадщина видатних митців слова допоможе вам знайти вихід зі складних лабіринтів долі. Не так легко зрозуміти ближнього, якщо не пізнав самого себе: Фауст витратив на це все своє життя. Поет сказав: “Я з тими, хто долає шлях, хто зупинився – той помер”, маючи на увазі духовну смерть. Тільки в русі життя, тільки в русі Істина. І час від часу кожна освічена людина звертається до книги, щоб знову і знову черпати з неї духовні сили. Серед тих вічних книг і “Фауст” Гете.

Домашня робота.

1.  Перечитати сцени з Маргаритою.

2.  Зіставити образи Фауста і Вагнера.

ВІЧНІ ОБРАЗИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

УРОК №4

УРОК АНАЛІЗУ ЛІТЕРАТУРНИХ ОБРАЗІВ

ГЕТЕВСЬКЕ РОЗУМІННЯ ПРОБЛЕМИ СПРАВЖНЬОГО   СЕНСУ БУТТЯ ЯК НЕВПИННОГО ПОШУКУ.

ФАУСТ І ВАГНЕР. ФАУСТ І МАРГАРИТА

Мета: розкрити погляди Гете на проблему пізнання, зіставити образи Фауста і Вагнера, розкрити образ Фауста у коханні до Маргарити; розвивати навички пошукової роботи, вміння аналізувати і порівнювати літературні образи, робити висновки з прочитаного, аналізувати текст у єдності змісту та форми; формувати світоглядну позицію учнів.

Обладнання: тексти трагедії “Фауст”, ілюстрації до твору А. Ліцена-Майєра (“Маргарита у кімнаті”, “Маргарита у в’язниці”).

    Хто йде в перед, той завше блудить…

                                                              Й.В.Гете. “Фауст”

ХІД УРОКУ

І.Актуалізація опорних знань.

Завдання для учнів.

vРозкрийте сутність духовних шукань Фауста.

vСхарактеризуйте образ Мефістофеля. Яку роль він відіграє у творі.

vЧерез які випробування проходить Фауст? Як у цих ситуаціях розкривається образ Мефістофеля і образ самого Фауста?

ІІ. Оголошення теми, епіграфу уроку.

Завдання для учнів.

Подумайте над змістом епіграфа до уроку. Як у ньому втілюється Гетевське розуміння процесу пізнання смислу буття?

ІІІ. Формування нових знань, умінь, навичок.

Виразне читання в особах діалогу Фауста й Вагнера (сцена «Ніч», частина перша).

Бесіда на сприйняття.

Ø Визначте основну тему цього діалогу.  

Ø Як ставляться до пізнання Фауст  і Вагнер? Що кожний із них прагне знайти  в процесі пізнання?

Ø Поясніть слова Фауста: «Пергаментом жаги не вгамувати»

Ø Що означає «пізнавати» для кожного з героїв? Наведіть відповідні  цитати.

Робота над сценою «За міською брамою».

Ø Як ставляться до народу Фауст і Вагнер?

Ø Доведіть, що Фаустові не байдужа краса природи й краса людського світу.

Ø Як ставляться до слави Фауст і Вагнер?

Ø Що, на вашу думку, Фауст вважає справжньою винагородою для себе? А Вагнер?

Складання таблиці.

Порівняльна характеристика образів Фауста і Вагнера.

Учитель. Погляди Вагнера на світ і процес пізнання надто відрізняються. Там, де один не бачить нічого незвичайного, інший убачає нерозгадану глибину, гармонію, таїнство. Автор на боці Фауста – того, хто шукає істину. Хоча шлях його тернистий і суперечливий і невідомо, чи знайде він смисл буття. У цьому полягає драматизм шукання істини. Проте у невпинному русі Гете вбачає запоруку духовного розвитку людини й людства.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗІВ ФАУСТА І ВАГНЕРА

Переказ тексту.

Розкажіть про життя Маргарити. Як відбувається її зустріч із Фаустом? Що змінила ця зустріч у її житті? Хто зіграв у стосунках Фауста і Маргарити фатальну роль?

Виразне читання монологу Фауста (сцена «Вечір», частина перша).

Завдання для учнів.

Ø Які почуття героя виявляються у цьому монолозі?

Ø Чи можна сказати, що тут виявилися ниці інстинкти, як цього бажав Мефістофель?

Інсценізація «Маргарита зі скринькою».

Завдання для учнів.

Ø Яку роль відіграє скринька з коштовностями у розвитку відносин Фауста і Маргарити?

Ø Поясніть значення пісні, що співає Маргарита («Був вірний коханці завше…»). Що віщує ця пісня?

Виразне читання монологу Фауста(сцена «Ліс і печера»,частина І).

Бесіда на сприйняття.

Ø Які зміни відбулися в душі Фауста під впливом кохання до Маргарити?

Ø Як він бачить тепер світ, природу?

Ø Як ви розумієте такі рядки:

Я рвуся од жаги до насолоди,

І в насолоді я жаги жадаю.

Творче завдання для учнів.

Як Мефістофель ставиться до високих поривань Фауста (сцена «ліс і печера»)? Чим викликаний цинізм та іронія Мефістофеля? Як сприймає Фауст його скептичні зауваження?

Інсценування монологу Маргарити «На серці жаль…» (сцена «кімната Гретхен», частина І).

Усне малювання

Ø Якою ви уявляєте Маргариту?

Ø Які почуття охопили її серце?

Ø Яке значення має для неї кохання до Фауста?

Демонстрація ілюстрації А. Лічена – Майєра «Маргарита у кімнаті».

Евристична бесіда.

Ø Як Маргарита ставиться до Мефістофеля? Чи знає вона, хто він насправді? Чому він викликає в неї жах?

Ø Як ви гадаєте, чому Маргарита розпитує Фауста про його відносини з Богом, про його віру? Чому для неї це суттєво?

Ø Що їй відповідає Фауст? Як це характеризує героя?

Проблемні ситуації.

1.  У чому полягає трагедія Маргарити?

2.  Хто винен у тому, що сталося з Маргаритою – Фауст, Мефістофель чи сама Маргарита?

Виразне читання в особах діалогу Фауста й Мефістофеля (сцена «Похмурий день. Поле.», частина перша).

Бесіда за запитаннями вчителя.

Ø Чи відчуває свою провину Фауст?

Ø Які суперечливі почуття охопили його душу?

Ø Чому він поривається до Маргарити, незважаючи на небезпеку й попередження Мефістофеля? Як це характеризує героя?

Ø Мефістофель каже Фаусту: «Врятуй її! А хто довів її до загибелі? Я чи ти» Фауст на це нічого не відповідає, а лише, як пише автор, «дико озирається». Що означає така поведінка Фауста? Як він сам для себе вирішує це питання?

Ø Якими були подальші дії Фауста?

Виразне читання сцени «В’язниця» (перша частина).

Усне малювання.

  Де відбувається дія? Якою тут постає Маргарита? З якою метою прийшов до неї Фауст?

Бесіда за запитаннями вчителя.

Ø Чому Фауст каже про Маргариту: «карається за свій безгрішний гріх»?

Ø За кого спочатку прийняла Маргарита Фауста?

Ø В яких словах Маргарити розкривається вся глибина її трагедії?

Ø Коли Маргарита впізнала Фауста,  вона кидається до нього зі словами:

Це він, це він! Не стало мук, образ,

І тьми тюрми, й кайданів, і недолі!

Це ти! Я знов на волі!

Ø Як у цих словах відтворюється розуміння Гете сили кохання?

Ø Що означають слова Маргарити: «Весь світ – як німа могила».

Ø Яка внутрішня боротьба відбувається в душі Маргарити у цій сцені?

Ø Доведіть, що суперечка Господа й Мефістофеля, розпочата у пролозі, продовжується і в сцені боротьби за душу Маргарити. Чому голос із неба промовляє: «Врятована!» Про який порятунок іде мова.

(«Врятована!»- мається на увазі «виправдана». Виправдана Вищим судом Господа. Любов не засуджується, вона – великий Божий дар, за який Бог не карає… У даному випадку, на мій погляд, чітко розмежовується суд людський і суд небесний. Те, що людям здавалося порушенням моралі, яке неможливо виправдати, для Вищого Божого суду – сенс людського буття, найвищою мірою якого є спокуса гріхів. Через гріхи, пошуки, падіння, страждання людина йде до Вищої Божої правди. Це стосується і Маргарити, провина якої перед людьми лише в тім, що вона щиро покохала і зневажила мораль .)

Чому Маргарита не втікає з Фаустом, а йде на неминучу загибель?

(Маргарита не може втекти сама від себе, її сумління не дасть їй змоги жити з таким тягарем. Душа головної героїні потребує покаяння, а не втечі. Вона не хоче й далі грішити. Якби Маргарита втекла з Фаустом, то ніколи б з небес не пролунало: «Врятована!»).

Учитель. Отже, гріх, на думку Гете, треба спокутувати. Така спокута визначена і Маргариті, яка була «знетямленою», а отже, невинною. Щоб остаточно спокутувати свої гріхи, вона добровільно віддає себе в руки ката, вірячи, що кров’ю може змити мимовільні тяжкі злочини.

Але хтось же повинен залишатися на грішному світі, щоб допомогти Маргариті. Цей «хтось» - Фауст, безпосередній призвідник до гріха невинної та богобоязливої дівчини. Тому вона і звертається до свого милого:

Ні, будь живий і цілий,

Мусиш упорать могили;

Готуй для кожного ямку

З самого ранку.

Матері -  кращу містину,

Поруч із нею сину,

А мені - чуть в стороні,

Недалеко од рідні!

А дитинку мені по праву грудь…

Трагедія Фауста і Маргарити знаходить своє  логічне завершення: Фауст спокутував і свої гріхи, і гріхи своєї коханої, яка захоплено зустрічає свого милого у сцені «Ущелини, ліс, скелі, пустиня».

Пречисто діво,

Глянь милостиво

На світле диво -

Щаслива я, щаслива знов!

Вернувсь мій милий

Одмолоділий -

Прийшов, прийшов!

Підсумок. Вчитель.

На дошці – плакат, де написані імена жінок, прекрасні образи яких створені найвидатнішими представниками літератури різних народів:

Гомер, «Одіссея» - Пенелопа

Г.Ібсен, «Пер Гюнт» - Сольвейг

Й.В.Гете, «Фауст» - Маргарита

Т.Шевченко, «Катерина» - Катерина

Л.Толстой, «Війна і мир» - Наташа

Пенелопа з поеми Гомера «Одіссея» (жінка, яка десять років чекала свого чоловіка з війни, зберігаючи йому вірність і всіляко обороняючись від осоружних женихів), Сольвейг з драми Генріха Ібсена «Пер Гюнт» (своїм чистим самовідданим коханням вона рятує від смерті гультяя Петра, того самого, якого кохала все своє життя і який зневажив її щиру дівочу любов), Наташа Ростова з роману Л.Толстого «Війна і мир» (складний і багатогранний образ дівчини, а потім жінки, щирої, довірливої, люблячої, яка, незважаючи на удари долі, зуміла полюбити щиру, розумну та добру людину, створити сім’ю, пізнати справжнє щастя матері та дружини), Катерина з однойменної поеми Шевченка (автор створив цей образ оригінально, піднісши героїню до рівня символу: перед нами не зганьблена сільська дівчина-покритка, а сама Україна з її одвічними болями, кривдою та ганьбою), Маргарита з трагедії Гете «Фауст» (символічний образ засліпленої у своїм щирім коханні жінки, яка, однак, спромоглася, хоч і дуже дорогою ціною, на душевне очищення від смертних гріхів).

ІV. Домашнє завдання.

Підготуватися до уроку – семінару «Гетевські образи у світовому мистецтві». Завдання диференційовані по групах.

УРОК №5

УРОК – СЕМІНАР

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ. ГЕТЕВСЬКІ ОБРАЗИ У  СВІТОВОМУ МИСТЕЦТВІ

Мета: поглибити знання учнів про трагедію Гете «Фауст» та її зв'язок зі світовою культурою, розкрити втілення гетевських образів у різних видах мистецтва; розвивати навички дослідницької діяльності, вміння працювати з додатковою літературою, готувати повідомлення на задану тему, ставити запитання й відповідати на них, рецензувати доповідь, коментувати твори мистецтва; виховувати любов до мистецтва, естетичний смак учнів.

Обладнання: ілюстрації до трагедії Гете М.Врубеля, Р.Кента, Е.Делакруа, грамзаписи музики на тему «Фауста» Ш.Гуно, А.Бойто.

ХІД УРОКУ

Фауст – це символічний образ                                           людства…

Фауст безкінечний, і тому   вічний…

Фауст –це вічне продовження                                      розповіді про вічних

шукачів, стражденних героїв,                                      котрим на

шляху до мети треба пройти     безліч

 випробувань…

                                                  І.Гарін, літературознавець

І.Актуалізація опорних знань.

Запитання для роздумів.

Працюючи над «Фаустом», Й.В.Гете писав: «всю долю людства я хочу пережити в глибинах свого

 я …»

Як ви розумієте ці слова?

 Про яку долю людства іде мова?

 І які глибини «свого я» мав на увазі митець?

Як вони втілилися в його образах?

ІІ. Оголошення теми, епіграфа уроку

ІІІ. Формування нових знань, умінь, навичок

1. Доповідь учнів – «літературознавців».

План

1.Попередники Гете:

а) образ Фауста у німецькій народній книзі ХVІ ст.;

б) «Повість про доктора Фауста, знаменитого чаклуна і чорнокнижника» Й. Шпіса;

в) «Історія Фауста» Г.Відмана;

г) «Життя Фауста» І.Н. Порітцера;

д) «Трагічна історія доктора Фауста» К.Марло та ін.

2. Послідовники Гете у світовій літературі:

а) «Дон Жуан і Фауст» К.Д.Граббе;

б) «Доктор Фаустус» Т.Манна;

в) образ Фауста у російській літературі (О.Пушкін, М. Лермонтов, О. Блок, Б. Пастернак та ін.)

2. Запитання класу до учнів - «літературознавців».

3. Рецензування доповіді учнів –«літературознавців».

4. Повідомлення групи учнів – «мистецтвознавців».

План

1)           Е. Делакруа – автор ілюстрації до трагедії «Фауст» Гете.

2)           Панно М. Врубеля «Фауст».

3)           Ілюстрації А. Лічена-Майєра.

4)           Ілюстрації Ф. Зімма.

5)           Особливості творчої манери Р. Кента у циклі малюнків до поеми «Фауст» Гете.

5. Усне рецензування повідомлення учнями.

6. Робота з ілюстраціями (за вибором учителя та учнів).

Учні роблять мистецтвознавчі коментарі до знайдених ними ілюстрацій, відповідають на запитання класу щодо тих чи інших ілюстрацій.

7. Повідомлення групи – «музикознавців».

План

1)           Опера Ш. Гуно. «Фауст».

2)           Музичні композиції Ф. Шуберта («Маргарита за прядкою»), Г. Берліоза («Засудження Фауста. Драматична легенда»).

3)           Опера Ф. Бузоні «Доктор Фауст».

4)           Кантата А. Шнітке «Історія доктора Фауста».

5)           Інші музичні інтерпретації «Фауста» (Ф. Ліст, Р. Вагнер, М. Глинка, М. Мусоргський, П. Чайковський).

8.Усне рецензування повідомлення учнями.

9.Прослуховування окремих музичних записів на тему «Фауста» ( за вибором учителя та учнів).

10.Музикознавчий коментар.

Коментарі до прослуханих уривків можуть зробити або учні, що готували відповідне повідомлення, або вчитель музики.

11. Бесіда з класом на сприйняття музичних уривків.

12. Повідомлення учнів – «театрознавців» на тему «Фауст» у театрі та кіно».

13. Запитання класу до учнів – «театрознавців».

14. Усне рецензування повідомлення учнями.

ІV. Застосування знань, умінь, навичок.

Підсумкова бесіда.

Ø Як вплинула трагедія Гете «Фауст» на світове мистецтво?

Ø Які митці зверталися до її образів у літературі, живописі, музиці?

Ø У чому полягає своєрідність інтерпретації гетевських образів у різні епохи?

Ø Як ви гадаєте, чому образи трагедії Гете знайшли таке розмаїте втілення у різних видах мистецтва?

V. Домашнє завдання

Підготуватися до тематичного оцінювання.

УРОК №6

УРОК КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ, УМІНЬ, НАВИЧОК ІЗ ЛІТЕРАТУРИ

ТЕМАТИЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ

Мета: перевірити знання учнів із тем «Література ХVІІ століття (Бароко, Класицизм)», «Література просвітництва»; навчати застосовувати набуті знання на практиці; розвивати навички аналізу літературного твору в єдності змісту та форми, мотивувати свою оцінку прочитаних творів, характеризувати та порівнювати літературні образи, визначати особливості поетики творів; виховувати любов до літератури як мистецтва слова, формувати читацьку культуру учнів.

Обладнання: картки для індивідуальної роботи учнів.

ХІД УРОКУ

І.  Оголошення теми, мети уроку.

ІІ. Перевірка знань, умінь, навичок.

Індивідуальна робота учнів з картками.

Початковий рівень

1.  Назвіть представників літератури бароко.

2.  Які літературні напрями розвивалися у добу Просвітництва?

3.  Хто сформулював теоретичні принципи класицизму і в якій праці?

4.  На спадщину яких митців минулого орієнтувалися класи цисти? Чому?

5.  Якого значення надавали природі та розуму просвітителі?

6.  Дайте визначення комедії.

7.  Розкрийте символічне значення драми П. Кальдерона де ла Барка «Життя – це сон».

8.  Що висміює Мольєр у комедії «Міщанин - шляхтич»?

9.  Яка ідея утверджується у баладі Й. В. Гете «Вільшаний король»?

10.      Через які випробування проводить Мефістофель Фауста у першій частині твору?

11.      Особливості яких жанрів поєдналися у трагедії «Фауст» Гете?

12.      Які наукові відкриття сприяли формуванню нової картини світу в ХVІІ столітті? Як це вплинуло на мистецтво?

Середній рівень

1. Назвіть основні риси класицизму.

2. Які ознаки притаманні бароко як художній системі?

3. Хто з письменників репрезентує просвітницький реалізм? Які риси   притаманні цьому напрямку?

4. Що характерно для сентименталізму? Назвіть його представників.

5. Сформулюйте естетичні погляди Мольєра.

6. Які ідеї Просвітництва знайшли відбиток у трагедії Гете «Фауст»?

Достатній рівень

1.  У чому полягає сутність духовних шукань Фауста?

2.  Які засоби комічного і з якою метою використовує  Мольєр у комедії «Міщанин – шляхтич»? Наведіть приклади.

3.  Схарактеризуйте образ Маргарити в трагедії Ґете «Фауст». У чому полягає трагізм цього образу?

4.  У чому виявилось новаторство Мольєра у галузі класицизму? Покажіть це на прикладі п’єси «Міщанин – шляхтич».

5.  Яку роль  виконує образ Мефістофеля у «Фаусті» Ґете?

6.  Доведіть, що у драмі «Життя – це сон» П. Кальдерона де ла Барка відтворює суперечливість і складність світу та людської натури. Якими художніми засобами це передається?

Високий рівень

Напишіть невеликий твір – роздум на одну із запропонованих тем:

1.  Ґете – «громадянин світу»

2.  Актуальність комедії Мольєра «Міщанин – шляхтич» у наші дні.

3.  «Хто йде вперед, той змушений блукать…» (за трагедією Ґете «Фауст»)

4.  Краса мистецтва бароко.

5.  Ідея перетворення світу у спадщині просвітителів.

6.  Вічна загадка природи (роздуми над баладою «Вільшаний король»)

Домашнє завдання

Групі учнів підготувати повідомлення про представників романтизму у літературі та живописі.

УРОК 3

УРОК - БЕСІДА

ФАУСТ І МЕФІСТОФЕЛЬ

Мета: осягнути основи філософської концепції Гете про закон єдності і боротьби протилежностей і його художнє втілення на прикладі образів Фауста і Мефістофеля; усвідомити велич творіння Гете, зіставляючи героїв трагедії “Фауст” із “вічними образами” світової літератури.

Обладнання: на дошці запис теми, епіграфа, плану

Ніяка вічність не поглине

Мої діла, мої труди!

Проводячи те щасне майбуття,

Вкушаю я найвищу мить життя.

                                                                      Гете “Фауст”

І. Актуалізація опорних знань.

Бесіда за питаннями вчителя.

Ø Розкажіть про історію створення “Фауста” Гете. Які твори і образи    передували його написанню?

Ø Які ідеї Просвітництва знайшли втілення у творі?

Ø Як змальовується людина та її духовний світ у трагедії?

Ø Доведіть, що “Фауст” відзначається універсалізмом змісту, заглибленням у вічні питання буття.

Ø Г.Гейне назвав “Фауста”     “поемою всесвітнього масштабу”. У чому це виявляється?

Ø Розкрийте значення біблійних образів у творі.

Ø У чому полягає смисл суперечки Господа й Мефістофеля, поданої на початку трагедії?

Ø Визначте жанрову своєрідність “Фауста”. Чому його називають і трагедією, і драматичною поемою?

ІІ. Оголошення теми, епіграфа уроку.

Проблемне запитання.

Подумайте над змістом епіграфа. Чи зміг Мефістофель показати Фаусту “справжнє життя”? Що він показав Фаусту? І чи зміг Мефістофель довести свою думку, яку він висловлював ще у пролозі?

ІІІ. Формування нових знань, умінь, навичок.

1. Виразне читання монологу Фауста (сцена “Кабінет Фауста”).

2. Бесіда на сприйняття.

Ø Які почуття переживає Фауст?

Ø Що він відчув після того, як поспілкувався з людьми під час великого церковного свята? Як це характеризує героя?

Ø Що бентежить Фауста? Чому, за його словами, він “знову нудьгує”  “в душі задоволення більше не чую”?

Ø Яку роль виконує чорний пудель у цій сцені?

Ø Як Фауст перекладає фразу з Нового Заповіту?

Ø Прокоментуйте фразу “Була в почині Дія”. Як вона характеризує Фауста як людину?

3. Проблемна ситуація.

Чим обумовлена поява Мефістофеля у кабінеті Фауста? Варіанти відповіді:

А) сумнівами героя;

Б) пошуками вищого смислу;

В) розчаруванням героя у силі господа;

Г) зверненням до сил зла.

Обґрунтуйте свою точку зору.

4. Виразне читання в особах (або інсценування розмови Фауста з Мефістофелем, сцена “Кабінет Фауста”).

5. Бесіда за запитаннями вчителя.

Ø Як відповідає Мефістофель на питання Фауста:  “Хто ж ти є?” Прокоментуйте його відповідь.

Ø Чому Мефістофель називає себе духом “заперечення усього”?

Ø Знайдіть у тексті інші самохарактеристики Мефістофеля. Як вони розкривають його образ?

Ø Як Мефістофель характеризує світ і людство?

Ø Що пропонує Мефістофель Фаустові?

Ø Чому Фауст погоджується на його пропозицію?

Ø Про яку “прекрасну мить” мріє Фауст? Чи прагне він слави, насолод, багатства?

Учитель. Сам Гете сприймав образи Фауста і Мефістофеля в єдності. Він казав, що не тільки “пориви незадоволення головного героя, а також знущання і гірка іронія Мефістофеля” становлять частину його “особистого існування”. Але ця єдність особлива – це єдність і боротьба протилежностей тому перед початком розмови потрібно отримати інформацію від нашого консультанта з питань філософії.

Консультант. Всі явища, об’єкти складаються з протилежностей. Протилежність – це такі моменти, “сторони”, які перебувають у зв’язку, одночасно взаємо виключаючи одне одного. Немає протилежностей без їх єдності, і немає єдності без протилежності. Єдність протилежностей відносна, тимчасова, а от боротьба протилежностей абсолютна. Наведемо приклад із “Фауста”. Стосунки Фауста і Мефістофеля, ясна річ, відносні, нестійкі, мають певний проміжок у часі – від укладення парі до миті, коли Фауст скаже: “Постій, хвилино, гарна ти!”. А от що стосується боротьби між силами, які вони символізують: творінням і руйнацією, вірою і скептицизмом – то вона вічна і абсолютна.

Без цього зіткнення, боротьби неможливий рух вперед. Це основа руху зовнішнього і внутрішнього. В трагедії Мефістофель – умовний образ скепсису і заперечення. Насправді самовдосконалення людини неможливе без “Мефістофеля в душі». За словами Л.Толстого: “Вічна тривога, праця, боротьба, злидні – це необхідні умови, яких не сміє позбутися людина ні на секунду”. Отже, пошук смислу життя – це боротьба протилежностей: спокою і руху, песимізму і оптимізму.

Учитель. Мефістофель – диявол-спокусник, гордий своїм призначенням: “Я – заперечення усього!”

Вірний “стихії рідній”, Мефістофель уже століттями вбиває надії людей, спокушає душі, породжуючи темні інстинкти. Але влада його розповсюджується тільки на пасивних, слабких волею.

На всі способи я брався,

А все удачі не діждався:

Проти пожеж, потопів, бур

Земля стоїть собі, як мур!

Людське й звірине кодло теж набридло:

Як можна так поводитися підло?

Вже я їх бив, губив – і знов,

Дивись, шумує свіжа кров.

Ось чому так жадає Мефістофель помірятися силою з Фаустом, кращим із людей. І спробувати повести його “Шляхом зрадливим за собою”, підірвати його віру можливості розуму, погасити рвіння осягнути “незбагненність світобудови”. Своїй боротьбі з невтомним, цілеспрямованим шукачем істини Фаустом Мефістофель винахідливий, але його скептицизм тільки допомагає героєві зрозуміти “верх премудрощів земних”. Воістину, Мефістофель – частина тієї сили,  “Що робить лиш добро, бажаючи лиш злого”.

Фауст – гуманіст. Люди, на його думку, істоти величні з могутнім і світлим розумом. На слова Духа Землі: “Гробак нікчемний, боязкий!” – Фауст гордо і самовпевнено відповідає:

Ні, я знесу вогонь чарівний!

Це я, Фауст, тобі я рівний!

По всьому світі ти снуєш,

Діяльний дух, як я близький до тебе!

Як бачимо, перед нами просвітницький погляд на людину, бо якраз “великі мужі” того часу проголосили ідею про природну рівність, незалежно від походження, виховувати ненависть до мракобісся, деспотизму.

Мета життя Фауста – пізнання, важка праця задля добра, задля боротьби зі злом.

У чому Фауст вбачав зло?

(Фауст вважав злом зарозумілість, жагу слави, чванливість, вино, золото, котрі породжують розбещеність, бездіяльність, духовну смерть. Та найбільше він клене терпіння).

Учитель. Фауст – людина постійного  пошуку, невичерпної енергії. Хоч як прикро відчувати трагедію нещасної Маргарити, але Фауста ніколи б не міг задовольнити тільки світ сімейної ідилії. І хоча ця набута істина коштувала йому дуже дорого,але сам рух героя до усвідомлення сенсу буття був би неможливий без цієї особистої трагедії.

Ми залишили Фауста з тягарем на серці після смерті коханої. Пекучий біль не дає йому спокою. Фауст відчуває себе винним у загибелі Маргарити, його охоплює скорботне оціпеніння. З важкими думами, напівсплячий, лежить він у запашній траві. Над ним літають ельфи, які намагаються повернути його до “святого світла” і стерти “пам'ять страхіть долі”.

Сходить сонце – одвічне джерело життя. Природа відроджує знівечену стражданнями душу Фауста:

Прокинулось життя кипуче знову,

Голубливо вітаючи світання;

Ти. Земле, знов явила міць чудову -

Наснажує мене твоє дихання…

Жага пізнання знову оволоділа ним, і знову його раб і господар Мефістофель виконує все, що забажає Фауст. Простежимо за етапами руху героя до кінцевого висновку, “мудрості земної”.

·        Спочатку він міністр імператора. Його поважають, у нього є багатство, імператор йому довіряє. Та влада не задовольняє вченого. Фауст бачить, що через постійні оргії володар стає сліпим до потреб держави, бідувань підданих. Держава гине.

·        Потім Мефістофель спокушає Фауста славою військового. Але і це йому не вдається. Війна бридка, вона суперечить поглядам Фауста.

·        Наступна спокуса – золото. Але жалюгідний метал, заради якого “Гинуть люди”, не задовольняє потреб  душі Фауста.

·        Побачивши, як Фауст захоплюється античним мистецтвом, Мефістофель викликає з небуття міфічну красуню Єлену, через яку зчинилася Троянська війна. Вродливиця дарує Фаусту кохання і сина Евфоріона, але і вони трагічно гинуть.

Непомітно в стражданнях, праці, шуканнях істини Фауст старіє, сліпне. Але немічний він тільки тілом: душу і розум його освітив промінь істинного прозріння: Фауст осягнув смисл людського життя – робити щасливими інших людей. І герой прагне цього: відвойовує  у моря і висушує заболочені плодючі землі, на яких будуть жити вільні люди. Тільки в боротьбі, праці, в пошуку може бути щаслива людина – в цьому тепер мудрість і мета його життя. Зрозумівши це, Фауст відчуває задоволення:

Служить цій правді заповідній -

Це верх пре мудрощів земних:

Лиш той життя і волі гідний,

Хто б’ється день у день за них.

Нехай же вік і молоде й старе

Життєві блага з бою тут бере.

Коли б побачив, що стою

З народом вільним в вільному краю,

Тоді гукнув би до хвилини:

“Постій, хвилино, гарна ти!”

Мефістофель поспішає спіймати  Фауста на слові і забирає у нього життя. Але отримати перемогу Духу зла не вдалося. Перечитайте уважно наведений уривок і доведіть помилку Мефістофеля.

(Фауст не переживає, а міг би пережити цю хвилину. Він каже: “тоді гукнув би …”. За умови. Але ще не гукнув. Мефістофель поспішає і не вдається до змісту слів. На мій погляд, така енергійна людина, як Фауст, ніколи б не сказала: “Постій, хвилино, гарна ти!” До останнього подиху він би не заспокоївся, не перестав мріяти, шукати мету, шукати ідеал).

Про поразку Мефістофеля свідчить і фінал трагедії, коли бісу не вдається скинути Фауста в пекельну прірву. Він відступає перед силами, які втілюють гуманізм і справедливість, - перед світлими образами небес.

Останній монолог Фауста наступні покоління людей вважали духовним заповітом автора твору. В ньому виразно прозвучали головні думки трагедії: віра в розум людини, в можливість перемоги над силами зла і мракобісся, виправити життя на краще на справедливій, розумній основі.

Учитель. Найкращі твори Гете, геніальні трагедії Шекспіра та інших авторів відтворювали сюжети і образи, які до них уже не раз втілювалися в літературних творах авторів різних країн. Вони були поштовхом для нового творення, будили асоціації, давали змогу вкладати в стару форму нові ідеї, дух свого часу. Так виникають образи, які в мистецтві та літературі називаються “вічними”. Вони ввійшли в свідомість багатьох поколінь, бо містять в собі загальнолюдські якості, не втрачають своєї суті із змінами соціально-історичних умов.

Скажімо, Прометей, який віддав для людей “вогонь душі своєї”, і сьогодні “вічний образ”, бо є узагальненням справжнього гуманізму. Саме такий гуманізм в кожну історичну епоху цінується як найвища якість людини. 

“Вічними образами” світової літератури залишаються шляхетний мрійник Дон Кіхот Сервантеса, ханжа і лицемір Тартюф Мольєра, підступний Яго, довірливий Отелло, бунтівний Гамлет, самовіддані в своєму коханні Ромео і Джульєтта Шекспіра, невтомний спокусник Дон Жуан, який став героєм творів багатьох авторів, зокрема Байрона, О.Пушкіна, Л.Українки.

Загальновизнаними “вічними образами” є герої трагедії  “Фауст”.

Втіленням нестримного прагнення людського духу вперед, бажання пізнати своїм розумом усі таїни Всесвіту є Фауст. Мефістофель асоціюється зі скептичним запереченням, руйнацією заради творення нового. Маргарита – символ приреченого кохання.

Попереду у вас довге життя, яке не буде рівним і безгрішним: зазнаєте помилок, злетів і падіння, втрат і відродження. Спадщина видатних митців слова допоможе вам знайти вихід зі складних лабіринтів долі. Не так легко зрозуміти ближнього, якщо не пізнав самого себе: Фауст витратив на це все своє життя. Поет сказав: “Я з тими, хто долає шлях, хто зупинився – той помер”, маючи на увазі духовну смерть. Тільки в русі життя, тільки в русі Істина. І час від часу кожна освічена людина звертається до книги, щоб знову і знову черпати з неї духовні сили. Серед тих вічних книг і “Фауст” Гете.

Домашня робота.

1.     Перечитати сцени з Маргаритою.

2.     Зіставити образи Фауста і Вагнера.

ВІЧНІ ОБРАЗИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Світова література

1. тести 5 клас
2. лінгвістика тексту
3. розвитки мовлення
4. будова слова
5. фразеологія
6. лексикологія
7. роздатковий матеріал 5 клас
8. фонетика
9. орфоепія
10. графіка
11. українська мова українська література
12. Кітс
13. Античність
14. Грін
15. Мольєр
16. Гете
17. виховні години
18. конспекти
19. світова література